Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » РУЧНІ реактивні гранатомети

Pvg m/42

Pansarvärnsgevär m/42 Carl Gustav

Ш в е ц і я

Говорячи про перші реактивні гранатомети найчастіше вказують на американську „Базуку“ та німецькі „Панцерфаусти“. Проте, у 1942 році, майже одночасно із „Базукою“ збройні сили Швеції прийняли на озброєння зразок, що діяв на динамо-реактивному принципі.

Якщо не зважати на назву, то це був один з перших ручних реактивних гранатометів. Щоправда, у ньому застосовано патронне заряджання, нарізний ствол і, на відміну від гранатометів, конструкція яких стала класичною, бойова частина кінетичної дії, а не кумулятивна. У назві також застосовано визначення „бронебійна гвинтівка“ – Pansarvärnsgevär (гвинтівка проти броні). Аналогічний зразок – 37-мм ПТР „К“, радянська протитанкова рушниця Курчевського, але відноситься вона до станкових безвідкатних гармат. До того ж, і калібр майже вдвічі більший.

Pansarvärnsgevär m/42 створювався зброярами фірми Carl Gustaf Stads GF з 1940 р. Конструктори – Hugo Abramson (Гуґо Абрамсон) та Harald Jentzen (Гарольд Єнцен). У 1942 році зразок прийнятий на озброєння і виготовлявся „Карл Ґустав“ до 1947 року. Дані щодо початку випуску (1942 чи 1945) та кількості виготовлених (1000 – 3000) мають розбіжності. Найбільш вірогідно – випуск розпочато до кінця війни і виготовлено до того часу 1000 одиниць. Інші – до 1947 року. Гранатомет дав розвиток одному з найбільш відомих у світі зразків Carl Gustaf m/48 (М/2 – М/4) і був замінений ним у виробництві.

Pvg m/42 – динамо-реактивний гранатомет з нарізним стволом, патронним унітарним заряджанням з бронебійною кулею. У конструкції застосовано поворотне затвор-сопло. Замикання та відмикання його проводилося ручним затвором гвинтівкового типу.

Постріл з „Пвґ м/42 Карл Ґустав“ проводився з розміщенням гранатомета на плечі.

Головним недоліком гранатомета була низька пробивна здатність кулі – до 40 мм на віддалі 100 метрів, що недостатньо для боротьби з середніми та важкими танками.

Боєприпаси – 20×180R m/42 Bofors з бронебійними та бронебійно-трасуючими кулями.

Гільза патрона – пляшкової форми із закраїною. Дно гільзи мало вставне денце, що вилітало під час пострілу крізь сопло. Ініціювання пострілу проводилося за допомогою капсуля ударного типу, встановленого у денці.

Маса куль : 108 – 150 грамів.

Загальна довжина набою – 234,5 мм.

Ствол складається з нарізної частини, патронника і сопла-затвору. Патрон вкладався у патронник з казенної частини при відкритому соплі. Сопло відводилося на ексцентричній вісі вбік. Усі маніпуляції проводилися ручкою.

Дульна частина стволу обладнана гальмом-компенсатором.

Ствол встановлено на основі, яка служить також для прикріплення ручки вогнем, допоміжної ручки, плечової опори.

Ударний механізм влаштовано у затворі, спусковий – в основі ручки управління вогнем. Механізми з’єднані тягою, влаштованою в основі гранатомета. УСМ обладнано запобіжним пристроєм ручної дії і автоматичним, що запобігає проведенню пострілу при незакритому затворі.

На початку пострілу в гільзі створювався тиск, що забезпечував викидання денця гільзи назовні. Затримка сприяла кращому розгону кулі на в початковий момент пострілу.

Ручка управління вогнем має металеву основу, прикріплену до корпусу спускового механізму, та дерев’яні накладки. Допоміжна ручка повністю металева і прикріплена до основи зварюванням.

Pvg m/42 мав механічний приціл, що складався з цілика і мушки, розміщених на складальних стійках. Стійки встановлено з лівого боку стволу.

Плечова опора також металева але має чохол з грубої тканини. Опора прикріплена до основи гранатомета та допоміжної ручки.

Частина стволу закрита також чохлом для запобігання контакту з лицем стрільця. До стволу прикріплено антабки. Зверху на стволі прикріплено ручку для перенесення.