Panzerabwehrrohr Panzerfaust
Н і м е ч ч и н а
Реактивні ручні гранатомети Panzerfaust – модернізовані варіанти Faustpatrone. За півтора року (кінець 1943 – травень 1945 рр.) німецькі зброярі вдосконалили одну за одною 5 варіацій, впровадили їх у виробництво і виготовили тиражами в кілька мільйонів. За нацистською пропагандою воно входило в так звану категорію „чудо-зброї“. Проте, ніякого „чуда“ не відбулося.
До того ж, німецька армія мала гранатомети не тільки цього типу, а й зразки багаторазового використання „Офенрор“ та кілька реактивних станкових гранатометів і безвідкатних гармат. Загальною назвою у німецькій мові для реактивних гранатометів є слово Panzerabwehrrohr (Панцер/абвер/рор), у перекладі – труба проти броні.
Користувалися і радянські бійці
Розробка гранатомета з новою назвою „Панцерфауст“, що означає „кулак проти броні“ почали невдовзі після першого випробування „Фаустпатронів“. Першочерговим завданням було покращити гранату. Потім – збільшити дальність ефективного пострілу.
Загальна конструкція гранатометів не мала особливих змін. Слід відзначити вдосконалення стріляючого механізму та прицілу. Для покращення бойових властивостей у перших варіантів змінювали гранату, у наступних – ствол гранатомета та метальний заряд. Розглянемо зразки Panzerfaust у послідовності в якій вони з’являлися. Більш того, кожен наступний був потужнішим та більш ефективним. Але маса кожного наступного зразка також збільшувалася.
Ще одна неясність у характеристиках – калібри стволів гранатометів моделей „30“ вказуються різні : від 28 до 45 мм. (у таблиці вказана величина, що зустрічається найчастіше).
ТТД
|
Panzerfaust 30 klein
|
Panzerfaust 30
|
Panzerfaust 60
|
Panzerfaust 100
|
Panzerfaust 150
|
калібр стволу
|
44 мм
|
44 мм
|
50 мм
|
60 мм
|
|
діаметр гранати
|
100 мм
|
149 мм
|
149 мм
|
149 мм
|
106 мм
|
довжина повна
|
1030 мм
|
1030
|
1048 мм
|
1150 мм
|
1350 мм
|
маса повна
|
3,35 кг
|
6,9 кг
|
8,5 кг
|
9,4 кг
|
6,5 кг
|
ефективна дальність
|
30 м
|
30 м
|
60 м
|
100 м
|
150м
|
Vо гранати
|
28 м/с
|
30 м/с
|
45 м/с
|
60 м/с
|
85 м/с
|
пробивна здатність
|
140 мм
|
200 мм
|
200 мм
|
200 мм
|
до 320 мм
|
Panzerfaust 30 klein
„Панцерфауст 30 кляйн“ („klein“ нім.: малий) – перехідна модель. По суті, „Фаустпатрон“, прийнятий на озброєння як „Панцерфауст“.
Panzerfaust 30 klein почав надходити у війська та застосовуватися в другій половині 1943 року. Технічну характеристику див.: Faustpatrone.
Panzerfaust 30
Панцерфауст 30 прийшов на зміну попередній моделі. Застосовано нову гранату з більшою масою заряду ВР та загальною. Діаметр гранати збільшено до 149 мм, маса заряду ВР становила не менше 1,5 кг, а гранати – 2,4 кг. Пробивна здатність досягала 200 мм. Застосування корпусу з новим обтічником вплинуло на зменшення рикошетів. Маса метального заряду – 100 г.
Panzerfaust 60
Панцерфауст 60 створено для збільшення ефективної дальності пострілу. Для цього змінено ствол та метальний заряд. Конструкція залишилася такою ж, але калібр збільшено до 50 мм і виготовлявся він з більшим запасом міцності, бо масу метального заряду збільшили до 134 грамів.
Граната також зазнала змін. Зрозуміло, що застосували нову основу-стакан. Бойова частина залишилася такою ж. А з’єднання бойової частини та стакану стало швидшим. Замість різьбового застосували пружинний замикач. Дальність польоту гранати зросла до 80 м, а ефективна дальність – до 60 метрів. Збільшення початкової швидкості також позитивно впливало на точність пострілу. Повна довжина гранати становить 49,5 см.
Крім того введено зміни у стріляючий механізм та застосовано приціл з юстируванням на 3 віддалі : 30, 60 і 80 метрів.
Panzerfaust 60 виготовлявся з серпня 1944 року і був найбільш масовим серед усіх гранатометів Німеччини.
Panzerfaust 100
Панцерфауст 100 прийнято на озброєння осінню 1944 року. У зразку застосували новий ствол калібру 60 мм і знову збільшений до 200 г метальний заряд. Прицільна дальність пострілу виросла до 150 метрів. На таку відстань було розраховано і приціл. Тепер він мав діоптричні отвори розраховані на дальність 30, 60, 80 та 150 метрів.
Panzerfaust 150
Панцерфауст 150 – одна з останніх розробок гранатометів німецьких зброярів до падіння Рейху. Випуск його розпочато у лютому 1945 року і виготовлено не велику кількість. Зміни полягали у зменшенні маси, бо попередні моделі мали надмірну, як для одноразових гранатометів. Перш за все застосовано гранату меншого діаметру (106 мм) і маси. Але завдяки більш досконалому заряду ВР ефективність зросла. Застосування ефективного подвійного метального заряду, менша маса та діаметр бойової частини посприяли збільшенню швидкості польоту і дальності.
Конструкція гранати слугувала у післявоєнний час при створенні зброї цього класу в СРСР (РПГ-2), ФРН (Panzerfaust 44) та інших країнах.
Ударно-спусковий механізм та прицільні пристосування застосовувалися двох типів, встановлювалися зверху стволу гранатомета разом і конструктивно були зв’язані між собою. Точніше – приціл із запобіжним пристроєм.
Перший варіант застосовувався у моделей „30“.
УСМ складався з корпусу, стебла та деталей. Корпус – відкрита з обох кінців трубка прикріплена до стволу. Спереду в корпус вставлено ударник який має основу, довгий хвіст та жало. На хвіст надягнута бойова пружина, яка впирається в основу та виступи на корпусі УСМ. Вгорі у корпусі є отвір для встановлення спускової кнопки з пружиною.
Ззаду трубка закривалася стеблом також трубчатої форми. Стебло може просуватися у корпус УСМ. Внутрішній отвір стебла закрито пробкою з центральним отвором, у який входить жало ударника. Всередині стебло має основу для закріплення капсуля. У основі з’єднані між собою поздовжній та поперечний канали. Поперечний канал при встановленні УСМ в бойове положення суміщується з отворами у корпусі УСМ та в стволі гранатомета.
Зовнішній отвір стебла закрито ковпачком. Всередині стебла розміщено повертальну пружину. Пружина і ковпачок зафіксовані гвинтом.
На корпусі УСМ закріплено прицільну планку, яка знаходиться у складеному положенні і зафіксована чекою гранати. До підняття планки зведення УСМ неможливе.
Для проведення пострілу необхідно встановити запал у гранату, зняти чеку і підняти планку. Потім стебло УСМ просувається вперед до моменту коли спускова кнопка підніметься вгору, зафіксувавши хвіст ударника. Бойова пружина знаходиться у стисненому стані. Стебло відпускається повертається назад повертальною пружиною. Прокручуванням стебла встановлюють його в запобіжне положення чи бойове. Постріл здійснюється натисканням на спускову кнопку. Її основа виходить з вирізу у хвостовику і бойова пружина розпрямляючись посилає ударник назад (відносно стволу).
Після розбивання капсуля іскри потрапляють по каналах та крізь отвори до розміщеного у стволі метального заряду. Заряд знаходиться в картонному пеналі.
Починаючи з моделі „60“ застосовували новий спусковий механізм і прицільну планку. Система стала надійнішою і швидше приводилася в дію.
Для приведення гранатомета в дію потрібно вставити запал і зняти запобіжну чеку, яка фіксує гранату і планку прицілу. Потім підняти приціл. Цією дією зводиться механізм. На стволі встановлено запобіжник який вмикають чи вимикають за потреби.
Ударно-спусковий механізм складається із спускового важеля та ударного пристрою з капсулем і пружиною, які знаходяться в невеликій трубці прикріпленій до стволу вертикально. Капсуль типу „Жевело“ встановлено так, що його іскри потрапляють безпосередньо на пенал з метальним зарядом. Трубка закрита підпружиненим ковпачком з жалом всередині. При зведенні механізму важіль входить у зчеплення з ковпачком. При натисканні на важіль ковпачок піднімається і стискає пружину, а потім сприсає з важеля. Проходить розбивання капсуля та підпалювання метального заряду.
У гранатометів моделі „100“ граната виготовлялася з встановленим запалом.
Дія усіх запалів усіх гранат однакова. Запал ударний, інерційного типу. У бойове положення приводився після вильоту гранати з стволу.
Гранатомети „Фаустпатрон“ і „Панцерфауст“ призначалися для масового озброєння у всіх родах військ. З наближенням краху було створено народне ополчення „фольксштурм“. Для нього виготовили велику кількість гранатометів. Всього за час виробництва промисловість випустила більше 9 мільйонів одноразових гранатометів.
Крім німецьких військ „Фаустпатрони-Панцерфаусти“ постачалися арміям-сателітам та до Фінляндії.
Трофейні зразки застосовували радянська армія, партизани та війська усіх противників Рейху.
Panzerfaust 250
Останньою розробкою у цій серії був гранатомет „Панцерфауст 250“, який не встигли ввести у виробництво. Його конструкція суттєво відрізнялася. По-перше, він став каліберним, багаторазовим і більше станковим чим ручним. Вказаний у назві індекс вказує на дальність ефективного вогню. Калібр – 105 мм. (інформації про нього обмаль, тому зображення може не відповідати дійсності – Plastun)
|