Faustpatrone 30

Н і м е ч ч и н а

На початку Другої світової війни Вермахт мав стратегію блискавичної війни. Питання оснащення піхоти легкою протитанкової зброєю було далеко не першочерговим, а інформація про Т-34 у німецької розвідки була обмеженою. Сподіваючись на швидку перемогу над СРСР німецьке військове керівництво не надавало значення розробкам, час введення яких перевищував 1 рік. Тому піхота не мала ефективних протитанкових засобів. Бронебійні гвинтівки або мали недостатню потужність або недостатньою була їх кількість. З 1940 року почала з’являтися зброя різних класів для боротьби з бронетехнікою. Особливо поштовх цьому був даний застосуванням кумулятивного ефекту. Проте мортиркові та інші гранати також не були достатньо ефективними. А ситуація на фронті змінювалася не на користь Вермахту.

1942 року конструкторські роботи над створенням ручних реактивних гранатометів стали активними. Основна заслуга в цьому належить інженеру фірми „ГАСАҐ“ Генріху Ланвайлеру. Починаючи з 1940 року він працював над даною темою. Була створена граната, схема якої покладена в гранати німецьких ручних протитанкових гранатометів.

Протягом 1943-45 років німецькі війська отримали кілька зразків ручних гранатометів. Їх розвиток йшов двома напрямками – багаторазові та 1-разові. Якщо для розробки багаторазового гранатомета послужив трофейний зразок американської армії, то в створенні одноразових Німеччина стала першовідкривачем. І якщо багаторазові гранатомети у світі почали з’являтися один за одним, то довгі роки на одноразові уваги не звертали.

У Німеччині розвиток одноразового гранатомета спочатку ішов важко. Перша розробка – Faustpatrone, не була вдалою і через конструкцію гранати, і недоліки пускового пристрою, власне, гранатомета. Після вдосконалень на озброєння приймалися один за одним наступні варіанти, що мали назву Panzerfaust.

Як не дивно, але в характеристиках такої простої, розповсюдженої в роки війни і широковідомої зброї є багато помилок в назвах та плутанина між різними зразками. Особливо між „Фаустпатронами“ та „Панцерфаустами“ ранніх моделей. Такі помилки почалися ще з радянських джерел 1940^-их років, коли на фронті застосовувалися усі моделі відразу, маючи подібні зовнішній вигляд та характеристики. Зустрічаються назви гранатометів „Фаустпатрон 30“, „Фаустпатрон 30М“, „Панцерфауст 1“, „Панцерфауст 2“ та інші.

Слідуючи за німецькомовними джерелами потрібно зауважити, що початковий зразок називався „Faustpatrone“ або „Faustpatrone 30“. „Панцерфаусти“ замінили у виробництві „Фаустпатрон“ і обов’язково мали цифрові індекси, що означають дальність ефективного пострілу. З позначенням „klein“ (малий) – прийнятий на озброєння перший варіант гранатомета „Панцерфауст“, де застосовувалася граната „Фаустпатрона“. Також потрібно сказати, що у німецьких джерелах слово „Faustpatrone “ застосовують як загальне для усіх „Фауспатронів-Панцерфаустів“.

(детальніше про „Панцерфаусти“ див. у статті Panzerfaust)

Гранатомет Faustpatrone 30 створювався з 1942 року до середини 1943. В кінці літа він почав поступати у війська. Перше бойове застосування – восени 1943 р. У перекладі з німецької мови назва означає : „кулак (Faust) з патроном (Patrone)“. Очевидно через те, що прототип мав невеликі розміри і застосовувати його передбачалося утримуючи в руці збоку, щоб реактивний струмінь не завдав шкоди самому гранатометнику. У серійного цифра „30“ – ефективна дальність пострілу.

У порівнянні з ручними гранатами дальність не набагато більша. Але точність і товщина броні, яку вона могла пробити значно вищі. Проте, за ідеальних умов. Насправді, граната мала гірші характеристики через нераціональну форму головної частини. Вдаряючись об танк, що мав великі кути нахилу бронелистів корпусу вона могла зрикошетити. І зрозуміло, товщина яку потрібно було пробити, зростала через той самий нахил. Подальше вдосконалення проходило разом з гранатами для багаторазового гранатомета відомого як „Офенрор“.

„Фаустпатроне 30“ – ручний реактивний гранатомет одноразового використання з надкаліберною бронебійною гранатою кумулятивної дії.

Гранатомет складається з пускової труби, гранати і метального заряду. Особливість конструкції – метальний заряд розміщується не разом з гранатою, а встановленим у сам гранатомет. Така схема застосовується і в більш сучасних зразках але рідше.

Faustpatrone був допоміжною зброєю піхоти для боротьби з бронецілями. Його видавали солдатам які мали штатну зброю – гвинтівки, карабіни, пістолет-кулемети тощо. Постріл проводився незвичним для сучасних гранатометів способом – з-під руки, а не утримуючи на плечі. Це тому, що граната мала дуже низьку швидкість і круту траєкторію навіть при стрільбі на дальність 30 метрів.

У порівнянні з кілька мільйонними тиражами „Панцерфаустів“ випуск „Фаустпатроне“ проведено порівняно невеликою серією.

Приціл – складальна планка. Наведення проводили зміщуючи її вершину з верхньою точкою обідка гранати.

Ствол – відкрита стальна труба з гладким каналом. Калібр стволу – 44 мм, довжина – близько 800 мм. Граната встановлювалася у ствол спереду заводом-виробником. Метальний заряд – чорний порох. Заряд встановлювався у стволі за гранатою і був відділений від неї пластмасовим кружком, що служив і для виштовхування гранати з стволу, і для її захисту від високої температури. Маса стволу без гранати – 1,6 кг.

Граната складається з бойової та хвостової частин. Бойова частина має корпус, обтічник та заряд ВР з металевим облицюванням кумулятивної виїмки. Хвостова частина має металевий стакан, що з’єднується з головною частиною та дерев’яним стержнем стабілізатора.

Вибухова речовина – суміш тротилу з гексогеном масою 740 г. Товщина броні яка пробивається при прямому куті зіткнення – до 140 мм. Маса гранати становить 1,7 кг. Діаметр гранати – 100 мм.

Постріл проводився ударно-спусковим механізмом, розміщеним у трубчастому корпусі, приєднаним до стволу. У корпусі був встановлений капсуль. Після його розбивання іскри потрапляли у ствол через отвір у корпусі та стволі. Спуск кнопковий. Запобіжний механізм – чека, що з’єднувала ствол гранатомета з вушком на стакані гранати і запобігала натисканню на спуск.

Гранатомети постачалися у війська в дерев’яних ящиках у зібраному стані.

ТТД  Faustpatrone 30 :

початкова швидкість гранати : 28 м/с ;

дальність пострілу : 50 м ;

прицільна дальність : 30 м ;

довжина : 1010 мм ;

маса : 3,35 кг.