Гранати спеціального призначення

С Ш А

Протягом 20 століття американська армія була оснащена багатьма зразками гранат спеціального призначення : запалювальними, димовими, газовими, світлошумовими. Такі гранати називають також допоміжними. Їх активно застосовувала армія, морська піхота та інші воєнізовані формування, особливо під час 2 Світової війни та в другій половині сторіччя.

Необхідно відзначити, що американська армія, як правило, не застосовувала бойових шомпольних гранат. А от спеціального призначення – так.

Майже всі зразки допоміжних гранат схожі між собою зовні – мають форму у вигляді циліндра, виготовлені з сталі корпуси герметизуються, що продиктовано застосуванням хімічно активних речовин.

Запали для гранат спеціального призначення застосовувалися такі ж як і в бойових. В залежності від років випуску запали також застосовувалися модернізовані, хоч усі вони мають однакові посадкові місця. Це спрощує забезпечення армії різними типами гранат, навчання солдатів та їх бойове застосування.

У Першу світову війну американська армія приймала на оснащення європейські зразки, потім – вітчизняної розробки. Одна з перших запалювальних гранат – Mark 1 Thermit. Як видно з назви, гранату споряджали термітом. Корпус виготовлено з тонкого сталевого листа у формі трубки. Знизу та зверху трубка закрита кришками, а стики обпаяно. Верхня кришка має отвір для встановлення запалу. Запал дистанційний, приводиться в дію вдарянням об твердий предмет перед метанням.

Маса гранати становить близько 740 грамів.

Спеціальні гранати Mark 1 – Mark 5

У першій половині 20 століття армія США мала на озброєнні сімейство гранат спеціального призначення, яке включало димовий, запалювально-димовий та газовий варіанти. Їх особливість – застосування однакового корпусу і застосування як в ручному, так і в гвинтівковому шомпольному варіанті. Гранати відрізнялися в залежності від призначення запалами та наповненням.

Mk.2 CN та Mk.5 CN – газові гранати.

Доповнення „Сі-еН“ означає, що вони наповнені газом подразнюючої дії. На корпусі гранати, крім того, нанесено позначення „Газ“. Повна назва гранат – Grenade Lachrymatory (CN) Mark 2 (5) (lachrymator – сльозогінний). Граната „Марк 2 СН“ застосовувалася із запалом Fuze Model 8 Igniting (igniting – розпалювач). „Марк 5 СН“ оснащувалася більш сучасними запалами з поворотним ударником, що застосовуються у бойових гранатах.

Маса газових гранат становила близько 280 грамів.

Mk.2 FM – димова граната. Повна назва – Grenade Mark 2 FM Smoke (smoke – дим). Наповнення гранати – піротехнічна речовина „Titantetrachloride“ масою 170 г. При вибухові утворювався густий дим білого кольору. „Марк 2 ФМ Смок“ застосовувалася із запалом „Модель 9“ або сучаснішим. Маса гранат становить 440 г.

Mk.1 WP – димова граната із запальним ефектом.

Повна назва – Grenade Mark 1 White Phosphorus Smoke. Позначка WP свідчить про наповнення білим фосфором (White Phosphorus / „вайт фосфорус“). Саме це і вказує на подвійну бойову характеристику. При реакції білого фосфору із повітрям він вибухає і розлітається на кілька метрів. При цьому утворюється дим білого кольору. Шматки фосфору, впавши на займисту поверхню, спричинюють її загорання. Маса бойової речовини – 170 грамів. „Марк 1 ВФ Смок“ оснащувалася запалом Fuze Model 9 Detonating (detonating – детонуючий) або стандартним від бойових гранат.

Маса гранати – 440 грам.

Корпуси гранат „Мк.1“ – „Мк.5“ мали верхню та нижню половини, виготовлені з тонких стальних листів. Верхня частина має отвір у який встановлюється міцна основа для запалу.

Діаметр гранат – 58 мм, висота корпусу – 110 мм. Висота гранат із запалом бойових гранат – 145 мм.

При відстрілюванні гранат з гвинтівок, на нижню частину корпусу встановлюється диск з шомполом-хвостовиком. Постріл проводили холостим патроном.

AN Model 14

Запалювальна граната „АН Модель 14“ застосовувалася американським військом протягом довгого часу. Вона проходила часткову модернізацію. Зовні моделі першого випуску та більш сучасні відрізняються кольором. Перші мали зелено-сірий відтінок, наступні фарбувалися у червоне.

Корпус циліндричної форми. Виготовлявся з тонкого стального листа. Трубка корпусу герметично закрита кришками. У верхній – отвір для встановлення запалу. Для запасу міцності в отвір кришки вставлено більш міцну втулку.

Увесь корпус гранати заповнено піротехнічними речовинами, масою 825 г. Більшу частину займає терміт. У верхній – стартовий заряд для запалювання терміту. Заряд гранати горить протягом приблизно 45 секунд з температурою 2200 ^о С. У перші секунди горіння корпус гранати розплавляється.

Запал – Model 201 та модифікації. Перед метанням гранату беруть в руку, притискаючи запобіжний важіль і виймають чеку. Кидок проводиться в необхідний момент. Після відпускання важеля ударник розіб’є капсуль-ініціатор. Його мікро-вибух запалює уповільнювач запалу, а той передасть вогонь піротехнічній речовині.

Маса гранати становить 995 грамів. Висота корпусу по втулці – 145 мм, із запалом – 114 мм. Діаметр – 64 мм.

AN M-14 зберігаються та переносяться у циліндричних коробках, виготовлених з картону. Їх колір в залежності від періоду випуску відповідає кольору гранат.

Model 15 WP

Ручна граната „Модель 15“ відноситься до димових із запалювальною дією.

Model 15 виготовлялася під час 2 Світової війни. Її загальний випуск становить кілька мільйонів одиниць.

Корпус циліндричний. Відомо кілька варіантів форми, що дещо відрізнялися одні від інших. Можливо, виготовлені різними виробниками. Одні з них мають вставні верхню та нижню частини, інші виготовлені суцільними. Зверху корпусу знаходиться отвір для встановлення запалу.

Піротехнічною речовиною служить білий фосфор, тому граната крім димової завіси має запалювальну дію. Маса заряду – близько 470 г. Час виділення диму триває до 1 хвилини.

Застосовується запал „Модель 201А1“ дистанційної дії. Принцип приведення гранати в дію аналогічно бойовим гранатам. Час горіння уповільнювача – 4,5 с.

Маса спорядженої гранати – 964 г. Діаметр корпусу становить 61 мм, висота – 114 мм, а висота гранати – 145 грамів.