Димові гранати і шашки

Використання диму у військових цілях проводиться, мабуть, з самого початку ведення бойових дій. Один із розповсюджених способів – подача сигналів. Згадаймо, наприклад, застосування димів у індіанських племен Америки. А також – сторожові гляди (вежі) пластунів запорозького війська.

У 20 столітті з’явилися спеціальні боєприпаси начинені засобами димопуску. В залежності від способу застосування вони можуть бути артилерійськими мінами чи снарядами, бойовими частинами реактивних снарядів чи ракет, авіаційними бомбами, інженерними мінами чи шашками.

Піхота застосовує димові гранати або легкі шашки.

Застосування димів у наш час поділяють на 2 види за призначенням : маскувальні та сигнальні.

Маскувальні димові боєприпаси застосовуються для прикриття військ від візуального стеження противника. Це застосовується, наприклад, для закриття димовою завісою від прицільного вогню, при перегрупуванні, відході з позицій, перегрупуванні.

З початком масового застосування бойової техніки на полі бою (2 Світова війна) димові шашки іноді закріплювали на танки чи інші бойові машини, щоб в необхідний момент можна було їх підпалити і дезорієнтувати ворога. У наш час на техніку переднього краю (танки, БТР, БМП, бойові джипи, інженерні машини тощо) встановлюють спеціальні димові гранатомети-мортирки, що управляються екіпажем зсередини. Також важка техніка може робити димопуски апаратурою, що працює від двигуна машини.

У маскувальних засобах застосовують дим чорного або білого кольорів.

Димові артилерійські міни чи снаряди застосовуються також при пристрілюванні.

Інженерні димові шашки поділяють на малі, середні, та великі. Великі шашки мають масу в кілька десятків кілограмів і можуть утворити значну димову завісу протягом достатнього для маневру часу. Як правило, їх встановлюють завчасно перед бойовими порядками військ або в інших діях. Управління ними проводиться організовано. Середні шашки мають масу до 10 кг. Часто вони виготовляються на основі інженерних протитанкових мін, тому їх можна встановлювати завчасно чи в необхідний момент за допомогою наземних, ракетно-артилерійських, авіаційних або наземних мінних загороджувачів. Малі димові шашки мають масу в кілька кілограмів і можуть переноситися підрозділами при піших діях. Вони застосовуються у будь-який момент при необхідності засліпити противника при маневрі, відході, облаштуванні бойових позицій.

Димові ручні гранати маскувального призначення застосовуються з часів 1 Світової війни. Вони застосовуються для закриття димовою завісою від спостереження противником та ведення прицільного вогню по одиночних солдатах чи найменших тактичних підрозділах (група, відділення, взвод). Наприклад, при евакуації поранених, знищенні мінних полів, відході бойових або розвідувальних груп та інше. Різновидом ручних гранат є гвинтівкові (шомпольні чи наствольні).

Димові гранати наповнюються різними димоутворювальними речовинами. Одна з них – білий фосфор. Ця речовина має кілька особливостей. Білий фосфор не тільки виділяє велику кількість диму. Він горить із значною температурою, тому за сприятливих умов граната перетворюється у запалювальну. Крім того, горіння супроводжується невеликим вибухом. Його фугасна дія незначна але частини речовини розлітаються на кілька метрів. Потрапляючи на шкіру, вони наносять не тільки опіки, а й важке хімічне отруєння.

Сигнальні димові засоби застосовуються для позначення місця перебування. Можуть застосовуватися як військами, так цивільними. Ті й інші застосовують сигнальні дими при пошуково-рятувальних роботах.

Сигнальні димові засоби – це ручні шашки або гранати споряджені речовинами, що утворюють дим різного кольору : червоний, жовтий, зелений, синій тощо.

У військовій справі позначення свого місця перебування застосовується для орієнтування дружніх підрозділів чи бойових одиниць. Наприклад, при нанесенні вогневих ударів, авіанавідниками для орієнтування пілотів. У таких діях застосовуються також маскувальні димові гранати білого або чорного диму.