Запалювальні та димові гранати

В. Б р и т а н і я

Нарівні з протипіхотними і протитанковими гранатами англійські збройні сили в роки Другої світової війни мали на озброєнні велику кількість зразків газових, запалювальних, димових гранат, пляшки із запалювальною рідиною, що застосовувалися і проти танків і як запалювальна зброя.

Все-таки, найбільш масовими серед допоміжних гранат були запалювальні та димові.

№ 77

Граната № 77 прийнята озброєння у 1943 році. Застосовувалася до кінця 40^-их років минулого століття. Потім запаси гранат були знищені. Справа в тому, що бойові речовини хімічних і запалювальних гранат мають більшу активність ніж, наприклад, тротил. Тому найменше порушення герметичності корпусу може призводити до негативних наслідків. Гранати з фосфорною БР при пошкодженні корпусу спричинюють пожежі. Крім того фосфор при вибухові виділяє шкідливі речовини, які пошкоджують органи дихання, зору та шкіру.

Граната № 77 застосовується як запалювальна і як димова, маючи фосфор у якості бойової речовини. Крім того, варіант гранати пристосовано для метання за допомогою гвинтівки. Граната виготовлялася у двох варіантах : Mark 1та Mark 2.

№ 77 Mk.1 – запалювально-димова граната із запалом ударної дії.

Бойова речовина – 226,8 грамів (8 унцій) білого фосфору. Заряд заповнює весь простір корпусу крім місця для запалу. При підриві детонатора легкий корпус розривається, а фосфор, сполучаючись з киснем повітря, загорається. При вибухові частини заряду розлітаються в радіусі кількох метрів, утворюючи площу задимлення ; а при вітрі – смугу. Частини фосфору, що впали на горючі предмети підпалюють їх.

Корпус гранати виготовлено з тонкого стального листа, лужений зсередини. Основа корпусу – циліндр. Верхня частина закривається кришкою з гніздом для запалу. Дно конусне, із зрізом. В центрі зрізу – заглиблення з отвором. Шви корпусу пропаювали для повної герметичності.

Граната № 77 оснащувалася запалом № 247, що застосовувався в той час для більшості ручних гранат. Запал спрацьовував при ударі гранати об ґрунт чи перешкоду. Для приведення гранати в дію знімали пластмасовий ковпачок, що утримував стрічку. Стрічка прикріплювалася до запобіжної чеки, а на іншому кінці мала важок. У польоті стрічка розмотувалася і витягувала запобіжну чеку. Граната ставала готовою до вибуху.

Маса гранати становить 383 г. Висота повна – 118 мм, корпусу – 80 мм. Діаметр гранати – 58 мм.

№ 77 Mk.2 – варіант із зменшеними розмірами.

„№ 77 Марк 2“ – запалювально-димова граната із запалом ударної дії.

Корпус гранати виготовлено без нижнього виступу. Масу гранати зменшено до 350 г.

№ 87

Граната № 87 – гвинтівковий варіант ручної № 77 Mk.1. Прийнята на озброєння на початку 1940^-их років. Вона розрахована на метання за допомогою гвинтівки „Лі-Енфілд“.

Конструкція аналогічна американській „М-17“ з осколковою гранатою Мк.2. Бойова частина у № 87 подібна ручній гранаті № 77 але відрізняється масою та розмірами. Замість стандартного застосовується запал британської розробки, встановлений на трубці-адаптері.

Маса заряду вибухової речовини – 255 грамів білого фосфору. Повна маса гранати з адаптером становить 570 г, а довжина – 263 мм. Діаметр гранати без стабілізатора – 54 мм.

№ 79

„№ 79“ – димова граната. Призначена для маскування димовою завісою одиночного солдата чи невеликої групи.

Застосовано запал № 247“.

Бойова речовина – гексахлоретан (Hexachlorethane).

Корпус гранати циліндричний. Виготовляється з тонкого стального листа.

Спосіб застосування не відрізняється від гранат № 77.