Taisho  7

Я п о н і я

Ручна осколкова граната Taisho 7 – одна з перших серед гранат, сконструйованих за сучасним принципом. Вона створена після подій російсько-японської війни 1904 – 1905 років. На озброєння японської армії прийнята у 1905 році.

Як відомо, під час Першої Світової війни разом з гвинтівками Арісака та набоями, гранату закуповували для російської армії. Саме армія Російської імперії вперше її застосувала в боях. У роки Громадянської війни в Росії (1918-22 рр.) японська армія застосовувала гранату під час своєї інтервенції.

„Тайсьо 7“ має будову із застосуванням різних матеріалів : металу, тканини, дерева та вибухової речовини. Застосовано стабілізатор з тканини у формі конусу.

Граната має запал ударного типу, встановлений у передній частині (відносно положення гранати в польоті).

Корпус – циліндричний, виготовлений з чавуну. Задня частина корпусу закривається дерев’яною заглушкою, обробленою парафіном. Передня має отвір, куди вставляється ударний пристрій. При зберіганні отвір закривається пробкою.

Вибуховий заряд – порошковий мелініт, насипаний у картуз (мішечок), виготовлений з протипромокального паперу. Маса ВР – 30 грамів.

У гніздо ВЗ вставляється запал – гільза револьверного патрону з капсулем і розміщеному в гільзі зарядом гримучої ртуті. Ударний пристрій вставляється у отвір передньої частини корпусу гранати. Точніше, в отвір вставляється дерев’яне кільце, потім металевий корпус запалу і фіксується гумовим кільцем. Зверху закривається металевим ковпачком. Перед встановленням корпусу запалу, встановлюється запобіжник, виготовлений з дерева у формі півкільця.

Перед метанням запобіжник обережно виймають, слідкуючи щоб корпус ударника не зміщувався.

У польоті граната направлена головною частиною вперед, завдяки тканинному стабілізатору. Стабілізатор надягається на корпус і в двох місцях фіксується шнуром.

Маса гранати : 750 г.