Grenade, Hand, T13 Beano

С Ш А

T13 Beano – найменш відома граната періоду Другої світової війни. Створена вона в кінці 1943 року в Управлінні стратегічних служб (УСС, нині – ЦРУ). З січня 1944 року гранату постачали у війська. Дані щодо кількості випущених мають протиріччя. Вважається, що виготовлено лише кілька тисяч штук, що для гранат – капля в морі. Проте, застосування відмічено на європейському театрі бойових дій. І при висадці у Нормандії. А це вже – не раніше липня 44 року. Очевидно гранату застосовували не тільки підрозділи УСС. Крім того, вважається, що після війни запаси гранат були знищені. Невелика кількість гранат знаходиться в музеях і приватних колекціях. За іншими даними – гранату спеціально випускали для десантної операції.

„Т13 Беано“ конструювалося із заданою формою м’яча для бейсболу, як національної гри у США. І це мало сприяти точності її метання. Інформація про ефективність такого застосування не відома. Про негативний бік – поширена. А пов’язано це із ненадійним запалом, який міг передчасного спрацювати.

Виготовлення Т13 проводила відома зараз компанія „Кодак“, що й відмічено на запалі : EKC (Eastman Kodak Company).

Після війни таку форму в США застосували для кількох інших осколкових гранатах (М-33, М-67), але із стандартним запалом. Найбільш схожа – М-47CS із сльозогінним газом.

Корпус Grenade T13 Beano виготовлявся з сталі цілим і мав великий отвір з нарізаною різьбою для вгвинчування запалу. Поверхня гранати гладка.

Запал Т-5 дистанційного типу. У гранату вгвинчувався майже повністю. На кілька міліметрів виступала лише основа. На основі корпусу запалу – два розміщені протилежно підвищення, з отворами для чеки. Середина основи закривалася плоскою кришкою. Поверхня кришки мала шипи і поздовжню канавку для чеки.

Запал мав ручний та автоматичний запобіжні пристрої. Ручний запобіжник – звичайна чека з кільцем. Автоматичний складався з кришки запалу, нейлонового шнурка та внутрішньої чеки. Кришка запалу знизу мала пружні пластинки.

Для метання гранату брали в руку як м’яч, щоб два пальці знаходилися на кришці запалу і притискали її. Потім іншою рукою виймали за кільце запобіжну чеку. Після метання пружна пластинка відкидає кришку і шнурок розмотувався та в польоті витягував внутрішню чеку.

Маса заряду вибухової речовини – 255 г.

Маса гранати становить 340 г. Діаметр – близько 75 мм.