Handgranate Modell 16 Sigaro

А в с т р о – У г о р щ и н а

Серед ручних гранат прийнятих на озброєння армії Австро-Угорської імперії під час 1 Світової війни найскладнішою була Modell 16 Sigaro. Її конструкція має більше деталей та нетехнологічна у виробництві навіть за рівнем сучасних гранат.

„Гандґранате Моделл 16 Сіґаро“ прийнята на озброєння у 1916 році. Кількість виготовлених одиниць невідома. Але зрозуміло, що за масовістю граната значно вступає іншим зразкам.

Граната складається з таких основних вузлів та механізмів : корпус, заряд вибухової речовини, запал, запобіжний пристрій.

Корпус гранати циліндричної форми і складається з двох половин : основної та кришки які з’єднуються між собою на різьбі. Основна частина виготовлена з чавуну і служить для розміщення вибухової речовини та запалу ; ця частина є основним осколковим елементом. Внутрішня поверхня її має насічку для поділу на осколки. Кришка гранати виготовлена із сталі служить для закривання запалу та розміщення запобіжного механізму.

Запал ударної дії, розміщений у власному корпусі, який приєднаний у верхній частині корпусу гранати. Корпус запалу продовжується корпусом детонатора.

Під кришкою гранати знаходиться запобіжний вузол. Його основна деталь – куля, розміщена між кришкою та ударником.

Допоки куля знаходиться у такому положенні, ударник також залишається на місці. Додатково куля фіксується шпилькою, що проходить крізь кришку, кулю і фіксується в ударнику.

Перед метанням необхідно звільнити кулю від фіксації, вийнявши шпильку. В залежності від виробника гранати, це могло проводитися кількома способами : безпосередньо за шпильку, за кільце, приєднане до шпильки або важелем, що служив для утримання гранат на поясі піхотинця.

Для зміщення кулі потрібен був досить сильний удар гранати об перешкоду. Тому цей чинник був недоліком гранати. При падінні на воду, глибокий сніг тощо куля могла залишитися на місці і граната не спрацьовувала. Якщо куля зіскакувала зі свого місця, ударник зміщувався із початкового положення і стиснута пружина посилала його вперед до капсуля встановленого в основі детонатора.

Вибухова речовина – дінітротолуен, масою 60 грамів. Маса гранати – 700 г. радіус польоту осколків – 60 метрів.