Granat zaczepny Wzor 23 / 33

П о л ь щ а

Після завершення Першої світової війни Польща знову здобула незалежність. Створені збройні сили потребували стандартизації озброєння. Основними боєприпасами стрілецької зброї стали німецькі патрони 7,92×57 та 9×19, гвинтівкою – Маузер зразка 1929 р. Гранати для польської армії були створені вітчизняні. Чи не вперше у світовій практиці застосовано поділ на оборонні та наступальні. Відповідно, сконструйовано обидва варіанти, які прийнято на озброєння та поступали у війська до початку 2 Світової війни. Наступальну та оборонну гранати поєднувало застосування уніфікованого запалу.

У назвах польських гранат найчастіше застосовують спрощені позначення. Наприклад, наступальна – Z - 23. Повна назва звучить як „Ґранат зачепний взор 23“. Тобто, граната наступальна зразка 1923 року. У польській мові (а також подеколи і в українській) „зачіпна“ зброя – призначена для наступу, удару.

Наступальна граната GZ Wz.23 прийнята на озброєння 1923 року.

На початку 1930 років пройшло оновлення гранат. І наступальної, і оборонної. Головна причина – застосування модернізованого запалу Wzor Gr. 31.

1933 року на озброєння прийнято Granat zaczepny Wzor 33. Обидві гранати застосовувалися до поразки Польщі у 1939 році. Запаси гранат були прийняті на оснащення радянської та німецької армій і застосовувалися ними. Деякі джерела повідомляють про поставки гранат у Фінляндію під час Зимової війни. Якщо це так, то постачання проводила не Польща (уже розгромлена), а Німеччина.

Гранати „Зет-23/33“ належать до наступальних фугасного дії. Ураження осколками зовсім незначне. Маса корпусу становить невелику частину в порівнянні із зарядом ВР та запалу.

Корпус гранати овальної форми, складається з верхньої та нижньої половинок з’єднаних між собою і центральної трубки. Верхня половинка має вгорі циліндричне видовження для встановлення трубки та наповнення гранати вибуховою речовиною. Корпус виготовлено із сталі товщиною 0,33 мм.

Заряд вибухової речовини – 120 г тротилу.

Запал дистанційної дії. У гранат Z-23/33 запал найважчий елемент. Його маса становить близько 140 г. Сконструйований на основі французького запалу системи Роллана. Основні частини : ударний та запобіжний механізми, встановлені в корпусі запалу ; уповільнюючий пристрій та детонатор, розміщені у трубці гранати. Запал з’єднується із корпусом гранати за допомогою різьби на її видовженні. Уповільнювач складається з вогнепровідного шнура та пороху.

Ударний і запобіжний механізми дещо ускладнені. Бойова пружина спіральна, знаходиться постійно в бойовому положенні. Вона тисне на пластинчатий ударник, розміщений з нею на одній вісі, і намагається підняти його вгору. Ударник утримується стопором який має пружину для його виштовхування. Разом вони утримуються запобіжним важелем. Важіль зафіксовано запобіжною чекою. Капсуль-ініціатор встановлено у верхній частині корпусу запалу. Відміна запалу зразка 1931 року в тому, що встановлено поруч два капсулі, а на пластині-ударнику – 2 жала. Це підвищує надійність спрацювання та підпалювання шнура.

Перед метанням важіль притискають рукою до корпусу гранати і витягують чеку. У польоті пружина стопора розтискається, виштовхуючи сам стопор та відкидаючи ним важіль. Ударник перестає утримуватися стопором і бойова пружина посилає його вгору. Жалом ударника розбиває капсуль-ініціатор. Його іскри підпалюють вогнепровідний шнур, а потім вогонь передається на пороховий уповільнювач. Після його вигорання спрацьовує детонатор, встановлений унизу запалу. Час дії уповільнювачів становить 4,5 – 5 секунд.

У РСЧА Z-23/33 застосовувалися із запалом Ковешнікова.

Маса гранати становить 310-330 г. Діаметр корпусу 56 мм, висота – 98 мм.