Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » Гранати ручні

гранати В. Британії

Англійські ручні осколкові гранати

В. Б р и т а н і я

Початок Першої світової війни виявив значну потребу в ручних протипіхотних гранатах у всіх арміях-учасницях війни. Війська почали масове застосування гранат переважно саморобних або виготовлених у армійських майстернях. На той час гранати майже в усіх країнах не конструювали і не приймали на озброєння. Краще за всіх були справи у Німеччині, яка в останні передвоєнні роки такі розробки проводила. Тому потрібно було якнайшвидше приступати до робіт зі створення гранат та впровадження їх у промислове виробництво.

Армія Великої Британії також мала декілька типів гранат у передвоєнні роки але до масовості справа була далекою.

Конструкція однієї з перших англійських гранат запозичена від російської гранати системи Лішина. Англійцям було відомо про застосування російськими військами даних гранат під час російсько-японської війни 1904-05 років. Екземпляр гранати було привезено у Велику Британію і дещо модернізовано Мартіном Хейлом. Спочатку її експортували до Мексики як гвинтівкову шомпольну гранату і лише згодом її отримала британська армія з індексом № 1.

Граната №1 мала дещо змінений запал, корпус виготовлявся з латуні. Осколковий елемент був чавунним. У 1914 році на озброєння прийнято модифіковану гранату №2 Mark I як ручний варіант. Замість шомпола приєднували дерев’яну ручку з стрічками для стабілізації у польоті. Осколковий поясок мав форму зрізаної кулі. 1915 року гранату знову модифікували. Основна зміна у №2 Mark II полягала в універсальності – до корпусу за потребою приєднували або ручку, або шомпол. Усі модифікації гранати мали запал ударної дії.

Граната №12

Представник примітивних саморобних гранат. Виготовлялася з дошки, що звужувалася у ручку. До плоскої поверхні приєднувалася металева щерстяна коробка виготовлена вручну або пристосована з якихось фронтових упаковок. Ненадійна, важка але досить потужна граната двох типів, що різнилися коробками. Перший тип – проста коробка наповнена вибуховою речовиною. Другий тип – дві коробки вкладені одна в одну. У внутрішню вкладали ВР а проміжок між коробками наповнювали металевими кульками, цвяхами тощо. Запал ударної дії : трубка з піропатроном та ударником.

Граната №16

У1915 році на оснащення армії Великої Британії прийнято гранату №15, що майже не відрізнялася від гранат 19 століття : кулеподібний чавунний корпус і вставлений у нього запал терткової дії. Запал закривався латунним ковпачком, з’єднаним із самим запалом шнурком. Уповільнювачем служив бікфордів шнур. Перед застосуванням ковпачок знімали і смикали за нього безпосередньо перед метанням. У тому ж 1915 році гранату у виробництві замінили на зразок №16. Граната відрізнялася більш зручним овальним корпусом.

У другій половині війни більшість ручних гранат було замінено більш досконалими зразками. Серед них – граната № 34.

У 1917 році її було прийнято на озброєння і виготовляли масово. Гранати мали кільки видів корпусу, що мабуть, пояснюється різними виробниками. Відомо 4 типи гранати №34 : Mark I, Mark II, Mark III і Mark IV. Усі гранати були зручними при перенесенні та при метанні. Застосовувався один тип запалу – ударний дистанційний. Він приводився в дію вийманням чеки з кільцем перед кидком. Запобіжника запал не мав. Після того як вийнято чеку гранату необхідно кинути. Корпуси гранат виготовлялися з чавуну і мали верхній отвір для запалу та бічний, що служив для наповнення вибуховою речовиною.