Болгарські гранати початку 20 століття

Б о л г а р і я

Інформації про ручні гранати, що перебували на озброєнні болгарської армії у першій половині минулого століття зовсім небагато. Найбільш відомі два зразки – Одрін та Македонія.

Ручна граната Македонія

Зразок створено у повстанських загонах македонців. Згодом граната була прийнята на озброєння болгарської армії і виготовлялася за державним замовленням. Відомі два варіанти гранати, спільного між якими зовсім мало, і розрізняються вони за формою : сферичною та кубічною.

Кубічна граната виготовлялася з чавуну і мала розміри близько 70-75 мм на сторону. У одній з сторін корпусу був отвір для наповнення вибуховою речовиною і в нього ж, вставлявся вогнепровідний шнур, що служив дистанційним запалом. Маса заряду вибухової речовини становила 150 г, а всієї гранати – близько 1400 грамів.

Сферична граната більш досконала, особливо при користуванні. Корпус зовні гладкий, виготовлявся з чавуну. Внутрішня поверхня мала насічку. У корпусі є один отвір, що служив і для наповнення ВР і для встановлення запалу.

Маса гранати становила 700 г, а вибухової речовини – 80 г.

Запал застосовувався від гранати Одрін – дистанційний, з приведенням в дію шляхом удару об твердий предмет перед метанням. Уповільнювач – бікфордів шнур. Також застосовувалися гранати без запалу, застосовуючи кусок вогнепровідного шнура.

Зарядами вибухової речовини служили різні суміші.

Ручна граната Одрін

Оборонну гранату Одрін розробив полковник Добревський на початку 1 Світової війни або перед нею. Зразок досить вдалий, як за ефективністю бойової дії, так і в користуванні.

Корпус Одрін кулястої форми товстостінний, виготовлявся литтям чавуну у форму. Зверху на корпусі – зріз та отвір із різьбою для запалу. Поверхня гранати має поперечні та кругові канавки. Діаметр гранати становить 72 мм. Повна товщина стінок – 7 мм, у місці канавок товщина становить 4,5 – 5 мм.

Запал дистанційного типу. Його особливість – компактність. Умовно запал можна поділити на дві рівні частини : верхню, що знаходиться над корпусом гранати, та нижню. У верхній встановлено ударник. Нижня частина по всій поверхні має різьбу для вгвинчування у корпус. У цій же частині розміщено і уповільнювач – шнур Бікфорда, в скрученому положенні. Час сповільнення – до 8 секунд. Граната приводилася в дію вдарянням виступом ударника по твердому предмету. Ударник при збереженні та транспортуванні закривався кришкою.

Між верхньою та нижньою частинами запалу – його основа. У центрі основи встановлено капсуль-ініціатор, аналогічний тому, що застосовували у мисливській зброї.

Капсуль-детонатор встановлено на іншому кінці вогнепровідного шнура. Детонатор містив 2 грами гримучої ртуті.

Для вгвинчування запалу в корпус гранати служив спеціальний ключ, що вкладався у ящик з гранатами.

Граната Одрін споряджалася досить потужними сумішами вибухових речовин – бомбіт (на основі бертолетової солі) та балканіт (на основі тротилу). Маса заряду ВР : 100 – 110 грамів.

Маса гранати – 770 г.