Granat obronny  wzor 23/33

П о л ь щ а

На рубежі 20-30 років минулого століття відновлювалася польська державність та її військо. Одними з перших, сконструйованих для польської армії зразків були ручні гранати. Одними з перших польські військові зробили поділ на гранати наступальні та оборонні. А створені зразки застосовували один і той же уніфікований запал.

Оборонна граната прийнята на озброєння одночасно з наступальною у 1923 році.

Більшість джерел називає скорочені назви гранат. Насправді, повна назва оборонної – Granat obronny wzor 23.

При створенні оборонного зразка польські зброярі застосували конструкцію відомої французької „F-1“. До того ж, і уніфікований запал розроблено з врахуванням французької схеми Ролланда. Граната виготовлялася близько 10 років але застосовувалася польським військом до вересня 1939 року. Вермахт та його союзники і Червона Армія застосовувала трофейні гранати до повного вичерпання її запасів. З 1933 року на озброєння польської армії поступала GO Wzor 33 – модернізований варіант попередньої. Зміни полягали перш за все, у застосуванні вдосконаленого запалу Wzor Gr. 31.

„ҐО Взор 33“ виготовлялася кількома підприємствами до окупації Польщі. Запаси трофейних гранат застосовувалися німецькими та радянськими військами.

„Ґраната оборонна взірця 23/33“ – важкий зразок з ребристим корпусом, що поділяється на досить масивні осколки. Частина осколків отримують при вибухові велику енергію і здатні вразити ціль на віддалі більше 100 метрів. Ефективний радіус ураження значно менший.

Корпус гранати масивний, виготовлений литтям з чавуну. Поверхня має розвинену ребристість, що утворена поздовжніми та поперечними канавками. Товщина стінок становить 4 мм. Зверху корпусу є отвір для наповнення зарядом ВР та встановлення трубки запалу.

Вибуховою речовиною служить заряд тротилу масою 45 г.

Запал дистанційний. Основні частини : ударний та запобіжний механізми, встановлені в корпусі запалу ; уповільнюючий пристрій та детонатор, розміщені у трубці гранати. Запал з’єднується із корпусом гранати за допомогою різьби на її видовженні. Уповільнювач складається з вогнепровідного шнура та пороху.

Ударний і запобіжний механізми дещо ускладнені. Бойова пружина спіральна, знаходиться постійно в бойовому положенні. Вона тисне на пластинчатий ударник, розміщений з нею на одній вісі, і намагається підняти його вгору. Ударник утримується стопором і має пружину для його виштовхування. Разом вони утримуються запобіжним важелем. Важіль зафіксовано запобіжною чекою. Капсуль-ініціатор встановлено у верхній частині корпусу запалу.

Перед метанням важіль притискають рукою до корпусу гранати і витягують чеку. Пружина стопора розтискається, виштовхуючи сам стопор та відкидаючи ним важіль. Ударник перестає утримуватися стопором і бойова пружина посилає його вгору. Жалом, що знаходиться на ударнику, розбивається капсуль-ініціатор. Його іскри підпалюють вогнепровідний шнур, а потім вогонь передається на пороховий уповільнювач. Після його вигорання спрацьовує детонатор, встановлений у самому низу трубки запалу. Час дії уповільнювачів становить 4,5 – 5 секунд.

Запал зразка 1931 року має одночасно два капсулі-ініціатори і два жала на ударнику, що підвищує безвідмовність гранати.

Трофейні гранати у РСЧА могли застосовуватися із запалом Ковешнікова.

Ефективний радіус ураження осколками гранат „ҐО Вз.23/33“ становить 50 метрів. Дальність ураження окремими осколками може досягати 100 метрів.

Маса гранат становить 580-610 г. Діаметр корпусу 58 мм, висота – 110 мм.