Defensiv-Handgranate  Modell 16 / 17

Ш в е й ц а р і я

Швейцарська армія на початку минулого століття мала не тільки стрілецьку зброю власного виробництва, а й гранати.

Найвідомішою ручною гранатою швейцарської розробки була „Zylindergranate“ (циліндрична граната), що з такою назвою виготовлялася та застосовувалася у Німеччині та Австро-Угорщині.

Офіційна назва у Швейцарії – Defensiv-Handgranate : Defensiv- (дефензів / оборонна), Hand (ганд / ручна), granate (ґранате / граната).

Перша Defensive-Handgranate Modell 16 була створена у 1916 році.

Вона мала циліндричний корпус і простий запал ударної дії з важелем.

1917 року на озброєння прийнято вдосконалену Defensiv-Handgranate Modell 17. Зміни були застосовані у корпусі гранати. Але ще більше – у запалі.

Ручна осколкова оборонна граната DHG Моделл 17 призначена для застосування з польових оборонних фортифікаційних споруд, з-за укриттів та з бойової техніки. Граната виготовлялася довгий час і перебувала на озброєнні армії Швейцарії навіть у 50^-ті роки 20 сторіччя. За час виробництва було освоєно кілька варіацій, що різнилися перш за все типом вибухової речовини. Зовні такі гранати одна від одної відрізнялися фарбуванням корпусу.

Корпус гранати виготовлявся з радіальними канавками на поверхні. Нижня частина була наглухо закрита, а верхня закривалася кришкою.

Кришка масивна, має виступи вниз і вгору для розміщення запалу. Запал дистанційний. Приводиться в дію ударником з бойовою пружиною. Механізм розміщено в кришці гранати. Знизу до кришки приєднано трубку з уповільнювачем і детонатором. Кришка збоку має прилив для встановлення запобіжного важеля, а зверху закривається ковпачком, що також служить запобіжником.

Перед метанням „ДГҐ Моделл 17“ необхідно зняти ковпачок і притиснути важіль до корпусу. Притискаючи важіль, змушуємо ударник піднятися вгору і стиснути пружину. Якщо ковпачок залишатиметься на місці, ця операція не буде проведена.

Після стискання важеля проводиться метання. Ударник ніщо не утримує і пружина вдаряє ним по капсулю. Вогонь передається до детонатора не більше як 3 секунди.

Корпус гранати поділяється в основному на 70 – 80 осколків, здатних вразити ціль в радіусі 50 м, а дальність польоту осколків може сягати 100 метрів.

Маса гранати становить 530 г у стандартному виконанні.

Варіанти гранати та колір корпусу :

сірий корпус, ВР масою 70 г ;

білий/сірий, ВР – тротил 25 г + Propellant 55 г ;

сірий/жовтий, ВР – тротил 70 г.

Також виготовлялися димові, сигнальні та інші варіанти, фарбовані у сірий, червоний, сріблястий кольори та в поєднанні.

У 1925 році на озброєння було прийнято OHG 17/25 – наступальний варіант.