Défensive Fusante  modèle 1937/46

Ф р а н ц і я

На початку 1930^-их років французьке військове керівництво переозброювало армію новими зразками гранат. Спочатку було створено кілька варіантів запалів. У 1937 році на озброєння прийнято дві моделі ручних гранат – наступального та оборонного типу – Modèle 37 №1offensive та Modèle 37 №2 défensive, хоч обидві об’єднувало тільки застосування однакових запалів. Матеріал і технологія виготовлення корпусів зовсім різні. Граната №2 „дефензіве“ передбачалася для заміни оборонних гранат попередніх зразків але відома F-1 продовжувала вироблятися нарівні з новою до окупації Франції німецькими військами 1940 року. Після війни випуск гранат зразка 1937 року було відновлено. Їх прийнято на озброєння у 1946 році, а в назвах припинили застосовувати позначку „№“. Натомість індекс доповнено цифрою „46“. Також зустрічаються інші назви та індекси гранат, але це не викликає сумніву щодо належності назв одним і тим же зразкам.

Оборонна граната Défensive Fusante modèle 1937/46 застосовувалася армією Франції та в колишніх колоніях приблизно до 70^-их років минулого століття.

DF modèle 1937/46 належить до гранат оборонного типу, що призначені для застосування з польових укриттів, з-за перешкод, із бронетехніки та в інших ситуаціях, де гренадер захищений від осколкової дії своєї ж гранати.

Корпус суцільний товстостінний, з гладкою поверхнею, виготовлено литтям. Вгорі циліндричне видовження з отвором. Форма гранати нагадує маленький український глечик. Отвір має різьбу для приєднання запалу і в нього вставлено трубку запалу.

Увесь внутрішній простір від стінок корпусу до трубки запалу наповнюється вибуховою речовиною. Заповнення проходить через верхній отвір. Заряд вибухової речовини – 60 грамів тротилу. За іншими даними – шнейдерит.

DF-37 застосовувалася із запалами щонайменше 5 типів : старого зразка M1916 Billant, довоєнними Mle.31 fuze або Mle.35 fuze та Fuze 3 і Fuze 5, створеними у повоєнний час. Також „ДФ-37/46“ часто застосовувалася із запалом зразка 1935 року.

Défensive Fusante  mle 1937/46 протягом випуску фарбувалися у різні кольори. Бойові мали жовто-червоне, зелене чи пісочне забарвлення. Інертні – червоне або біле.

„Дефензіве фузанте 37“ була прийнята на озброєння з основним запалом зразка 1935 року.

Modèle 1935 fuze – запал дистанційної дії, системи Роллана, відомої у всьому світі.

Як і в більшості запалів, конструкція поділяється на дві частини, одна з яких розміщена в корпусі гранати, інша – зверху. У корпусі, точніше, в трубці корпусу знаходиться сповільнюючий механізм та детонатор. Ударно-запобіжний механізм знаходиться у виступаючій над гранатою частині корпусу запалу.

Ударний механізм поворотного типу. Ударник для розбивання капсулів робить не поздовжній рух, а повертається на вісі. На цій же вісі встановлена і бойова пружина. Застосовано два капсулі-ініціатори, прикріплені до кришки запалу. Ударник на іншому кінці має два загострені виступи, направлені вгору. Бойова пружина знаходиться в бойовому стані і намагається підняти вгору ударник. Для утримання ударника застосовано стопор з горизонтальним переміщенням. Стопор має пружину, призначену для його викидання назовні в необхідний момент. При зберіганні запалу та транспортуванні стопор утримується запобіжним важелем, а важіль – чекою.

Перед метанням гранати важіль утримують, притисненим до корпусу гранати і витягують чеку. Після кидка пружина стопора виштовхує його з корпусу запалу, відкидаючи вбік і важіль. Бойова пружина піднімає вгору ударник, а його жала розбивають капсулі. Мікровибухи капсулів-ініціаторів запалюють уповільнювач, а він – детонатор.

Запал Modèle 1931 fuze створено із ударним пристроєм поздовжньої дії.

Жало розміщено над уповільнювачем і має отвори, для проходження вогню капсуля-ініціатора. Капсуль розміщено у нижній частині ударника. Бойова пружина разом з ударником знаходяться у верхній частині корпусу ударника в бойовому положенні. Від переміщення ударник утримується стопором.

Стопор встановлено в запал збоку. Його зовнішня частина входить у виріз запобіжного важеля, зафіксованого чекою. Перед метанням витягують запобіжну чеку, притиснувши важіль до корпусу гранати. Після того як граната випущена з руки, бойова пружина тисне на ударник, виштовхуючи стопор то піднімаючи важіль. Капсуль-ініціатор вдаряється об жало і його іскри підпалюють сповільнюючий пристрій. А він, в свою чергу, детонатор.

Fuze 5 створено за схемою запалу Modèle 31.

Але він має більш прогресивну конструкцію. Усі деталі запалу, за винятком важеля, розміщені у закритому корпусі. Принцип роботи ударного механізму схожий з попередньою розробкою. Бойова пружина після звільнення важеля виштовхувала стопор у бічну частину корпусу.

Fuze 3 – найбільш сучасний, що застосовувався у „ДФ-37/46“.

На жаль, повної інформації про нього наразі не маю. Зовні запал „Фюз 3“ схожий на запали американських гранат, які, хоч і схожі між собою зовні, мають різні принципи роботи. Очевидно, Fuze 3працює за найпростішою схемою, де при метанні бойова пружина відкидає вгору важіль а ударник в цей час здійснює поворот і вдаряє по капсулю-ініціатору. Конструкція запалу має таку позитивну сторону як компактність, особливо у порівнянні із запалами Mle.1931 та Fuze 5.

Маса гранати із запалом Млє.35 становить 540 грамів. З іншими запалами маса незначно змінюється.

Діаметр корпусу становить 55 мм, а висота гранати із запалом зразка 1935 року – 100 мм.