36  Minta

У г о р щ и н а

Угорська армія протягом 2 Світової війни користувалася ручними гранатами вітчизняного виробництва (31 М, 36 М та 42 М) та німецькими. Основною гранатою був зразок 1936 року, що й вказано у назві („мінта“ – рік).

Гранату „36 Мінта“ сконструював Вечей Золтан (Vecsey Zoltan). У 1936 році вона була прийнята на озброєння та запущена у виробництво.

Граната має оригінальну конструкцію і відноситься до наступальних. Запал ударної дії. Уповільнення спрацювання та наколювання капсуля здійснюються механічним способом.

Граната має кілька складових : зовнішній корпус, корпус запалу та корпус із зарядом вибухової речовини. Корпус запалу також містить додатковий заряд ВР. Корпуси запалу (верхній) та заряду ВР (нижній) розміщені один над одним у зовнішньому корпусі і не з’єднані ні з ним, ні між собою.

Зовнішній корпус складається з двох, штампованих з стального листа, верхньої та нижньої половинок. Половинки з’єднуються між собою різьбою. Зверху корпус гранати закривається кришкою, яка вільно входить у нього і фіксується запобіжною чекою у вигляді літери „П“. До чеки прилаштовано важіль, що служить для зручного витягування чеки. У кришку вмонтовано гвинт. Нижньою частиною кришка притискає корпус запалу до корпусу основного заряду ВР не даючи можливості їм зміщуватися.

Нижній корпус повністю заповнений вибуховою речовиною. У центрі заряду ВР розміщено детонатор. Капсуль-ініціатор встановлено на верхній площині детонатора.

Корпус запалу циліндричний подвійний. У внутрішній трубці розміщений механізм запалу, а простір між корпусом та трубкою заповнено вибуховою речовиною. У трубці запалу закріплені на осях ударник і коромисло. До нижньої частини ударника приєднано розтягнену пружину, інший кінець якої закріплено зверху корпуса запалу.

Для метання гранати необхідно витягнути чеку і в необхідний момент зробити кидок. Між витягуванням чеки та кидком потрібно слідкувати, щоб кришка не випала. При замаху гранати і в польоті масивна кришка розкручується завдяки гвинтові. Гвинт – це уповільнювач. Якщо з якоїсь причини кришка випаде, то вибух пройде негайно.

Після того як кришка відділилася, пружина підтягує нижню частину ударника, діючи і на коромисло. Корпус запалу піднімається у верхню частину гранати. Жало ударника тепер направлено вниз, в бік капсуля. Корпус заряду ВР тепер не утримується корпусом запалу. Вони можуть переміщуватися по вільному просторі корпусу гранати. При ударі гранати об перешкоду нижній корпус вдарить капсулем по жалу ударника. Але при сильному струсові. Це і є недолік гранати – при падінні в сніг чи воду вибуху може не статися.

Заряд вибухової речовини становить 50 г тротилу.

Маса гранати – 250 г. діаметр корпусу становить 50 мм, висота – 88 мм.

Поверхня бойової гранати мала три червоні смуги. Також виготовлялися димова і навчальна.