Model 7  Rifle Grenade Launcher

С Ш А

Вступивши у 2 Світову війну збройні сили Сполучених Штатів мали на озброєнні ручну осколкову гранату Мк.2. Крім ручного використання „Марк 2“ застосовували як гвинтівкову М-17 Rifle Grenade.

З вересні 1941 року на озброєння армії США поступив адаптер М-1 AGP. Поступово він витіснив гвинтівкову гранату. Недоліком гвинтівкової гранати та адаптера було неможливість встановлювати та проводити постріл з будь-якого зразка гвинтівок, що перебували на озброєнні.

У 1943 році на озброєння прийнято наствольний гранатомет Model 7 Rifle Grenade Launcher (Райфл Ґренаде Ланчер / гвинтівковий гранатомет). Його особливість – метання гранат, встановлених в адаптери М-1 AGP. Але сам гранатомет міг бути постійно встановленим на гвинтівку з ручним затвором, що не заважало проводити стрільбу звичайними патронами. За необхідності, гвинтівка перезаряджалася холостим патроном, а на гранатомет закріплювали гранату з адаптером. Модернізовані зразки також не заважали вести вогонь з автоматичних та напівавтоматичних гвинтівок і карабінів.

Хоч цей спосіб можна і не вважати справжнім гранатометом а адаптером для адаптера, але він протримався на озброєнні до середини 70^-их років. Причина цьому – універсальність та збереження на озброєнні армії США адаптерів М-1, можливість відстрілювати більш нові наствольні гвинтівкові гранати.

Гранатомет-адаптер М-7 був замінений після масового впровадження у війська реактивних гранатометів нового типу та застосування універсальних дульних пристосувань – гранатометів-полум’ягасників.

Що цікаво, зовнішній діаметр трубки – 22 мм. Цей діаметр почали застосовувати при конструюванні гвинтівкових гранат. А пізніше він став стандартним у НАТО для гвинтівкових полум’ягасників-гранатометів.

Протягом перебування на озброєнні „Модель 7“ кілька разів модернізували. А також з’явилася модифікація для застосування з карабіном М-1 „Карбайн“.

У комплект входили прицільні пристосування, що встановлювалися на ложе гвинтівок з лівого боку.

Гранатомет Model 7 закріплювався на дульній частині стволу з допомогою пристосувань для встановлення багнета. На трубку гранатомета надягався адаптер М-1 з гранатою.

Model 7A1 RGL – модифікація для напівавтоматичної гвинтівки М-1 „Ґаранд“. Впроваджена у війська 1945 року. Мала пристрій, що забезпечував перезаряджання гвинтівки після вистрілювання гранати.

Model 7A2 RGL – модифікація 1951 року. У ній усунуто технічні недосконалості попередніх моделей. Також зміцнено вузли, що несли підвищене навантаження.

Model 7A3 RGL – модифікація 1952 року. З’явилася в ході Корейської війни. Армія Сполучених Штатів знову впровадила у війська гвинтівкові гранати. Замість М-9, зразка часів 2 Світової війни, прийнято на озброєння спочатку варіант бельгійської розробки, а потім вітчизняну М-31 та інші. Для цього гранатомет пристосували для відстрілювання таких гранат або попередніх. Основна відмінність – трубка має більшу довжину.

Model 8 RGL – модифікація для застосування з напівавтоматичним карабіном М-1.

Вузли кріплення до гвинтівок мали відмінності в залежності від модифікацій.

Випуск гранатометів проводився до 1961 року.