M-1, M-1A1, M-1A2, M-2 Adapter Grenade Projection

С Ш А

Model 1 – Model 2 AGP – пристосування для відстрілювання ручних гранат за допомогою гвинтівок. Американська армія широко застосовувала ці пристрої протягом 2 Світової війни і під час воєн у Кореї, В’єтнамі та інших конфліктах. „Модель 1“ застосовувався з 1941 р. спочатку нарівні з гвинтівковою гранатою „Модель 17“, а потім замінив її.

У сімейство „Adapter Grenade Projection“ входить кілька зразків, що є модифікаціями, пристосованими для встановлення на різні гвинтівки, що застосовувала армія США (магазинні, самозарядні, автоматичні, штурмові) та для різних гранат. Також „АҐП“ відрізняються тим, що встановлювалися безпосередньо на ствол гвинтівки (спочатку) або на спеціальні гранатомети М-7 – М-8.

Model 1 Adapter Grenade Projection прийнято на озброєння у вересні 1941 року. Він призначався для метання гранати Мк.2 з магазинної гвинтівки М-1903 „Спрінгфілд“. Адаптер є одноразовим. Він відстрілюється разом із закріпленою на ньому гранатою.

Model 1 AGP складається з трубки-основи, стабілізатора і тримача. Усі деталі виготовлені з тонких стальних пластин. Трубка об’єднує усі вузли і служить для встановлення на ствол гвинтівки та направлення польоту гранати. Стабілізатор складається з трьох закріплених на трубці пластин та двох кілець, що утримуються на пластинах. Тримач складається з трьох окремих пластин-лапок і затискача запобіжного важеля гранати. Пластини пригвинчуються до трубки. Затискач встановлено на одній з лапок. Граната встановлюється між лапками-пластинами і утримується за рахунок їх пружності. Важіль гранати вставляється у затискач. Перед пострілом запобіжна чека гранати виймається. Відстрілювання гранати проводиться холостим патроном. Після падіння гранати на ґрунт чи ударі об перешкоду граната вискакує з лапок і проходить розбивання капсуля-ініціатора та подальший вибух гранати. Недоліком такого гранатометання є те, що вибух пройде через кілька секунд, після згорання уповільнювача запалу.

Model 2 AGP – аналог адаптера М-1 для застосування з гвинтівкою „М-17 Енфілд“. На озброєння прийнятий у вересні 1941 року. Будова „Модель 2 АҐП“ відповідає попередньому і має зміни у формі трубки.

Model 1A1 AGP – модернізований М-1 AGP. На озброєння поступав з середини 1950^-их років. Головна мета модернізації – пристосування для відстрілювання гранати „Модель 26“. Адаптер застосовували під час війни у В’єтнамі. Зміни стосувалися перш за все тримача. Тепер він виготовлений у формі чашки з прикріпленими до трубки-основи трьома лапками. Граната вкладалася у чашку так щоб важіль ввійшов у затискач і фіксувалася лапками. Кільцевий стабілізатор виготовлено з однієї деталі. У кільці зроблено по 3 прорізи зверху та знизу. Пластини між ними вигинають всередину та прикріплюються до трубки, утворюючи 6 пер.

Model 1A2 AGP виготовлявся з кінця 1960^-их років. При модернізації усунуто виявлені недоліки попередніх моделей. Адаптер активно застосовували під час В’єтнамської війни, незважаючи на те що американські збройні сили мали більш сучасні наствольні гранати. Стабілізатор у „Модель 1А2 АҐП“ має суцільне кільце, встановлене на прикріплені до трубки пера. Проте, зустрічаються різні варіанти.

Model 2 Chemical Grenade Projection Adapter сконструйований для метання гранат з циліндричною формою корпусу – димових, запалювальних, газових. Прийнята на озброєння у 1943 році. Адаптер складається з трубки-основи, стабілізатора і тримача. Тримач складається : з диска, встановленого на трубці, і приєднаних до диска трьох коротких лапок ; та кільця. Кільце виготовлено із зігнутої стальної пластини та спіральної пружини, що утримує кінці пластини.

Застосування адаптерів давало змогу метати гранати на віддаль 150 – 300 метрів, в залежності від типу гранати та гвинтівки.