№ 3  Mark I

В. Б р и т а н і я

Шомпольна граната „№ 3“ – одна з перших англійських зразків, прийнятих на озброєння. Конструктор – Мартін Хейл. Граната виготовлялася у двох модифікаціях : Mk.I та Mk.II і була замінена ще до кінця війни. Зразки мали ефективну вражаючу дію, були безпечними. Але, якщо корпус гранат був дешевим і технологічним, то запали, навпаки, – вимагали дефіцитних кольорових металів. №3 Mk.II виготовлялася з дещо спрощеним запалом але це не вирішувало питання.

Граната №3 Mk.I складається з корпусу, основи запалу, шомпола.

Запал ударний з дистанційним зведенням. Деталі запалу розміщувалися у власному корпусі та в корпусі гранати. Точніше, сам запал у корпусі гранати, а ударний та запобіжний механізми у корпусі запалу та гранати.

Граната вистрілювалася холостим патроном. Шомпол 10-дюймовий (254 мм). Для кращої фіксації на стволі було передбачено пружні лапки. Шомпол вставлявся у гніздо запалу.

Корпус гранати циліндричний, виготовлено литтям з чавуну. Всередині є поздовжній канал для запалу. Зовні поверхня має напівготові осколки у вигляді переривчастих кільцевих ребер. Передній отвір служить для встановлення детонатора запалу і закривається кришкою. Довжина корпусу – 159 мм, діаметр – 38 мм. Маса гранати – 594 грами.

Заряд вибухової речовини займає весь простір корпусу між стінками та запалом. Його маса становить 60 г.

Запал гранати та механізм приведення в дію виготовлено у двох мідних корпусах. Корпус з детонатором та капсулем вставляється у корпус гранати, займаючи близько половини довжини. Іншу частину займає ударний механізм, що вставляється в донний отвір. Запал має кілька запобіжників.

Ударник інерційний, спрацьовує при ударі об перешкоду. У бойове положення приводиться після пострілу в кілька етапів. В початковому положенні ударник утримується двома вставками, що входять у вирізи на ньому та в корпус запалу. Вставки утримуються завдяки встановленій зовні турбіни у вигляді корзинки. Під час польоту корзинка прокручується зсуваючись по корпусу. Вставки звільняються, вилітають з корпусу, а запал від руху вперед тепер утримується лише пружиною, встановленою між його переднім зрізом та детонатором. При збереженні та транспортуванні гранати корзинка фіксується запобіжною чекою.