Боєприпаси гладкоствольної зброї
Набої для гладкоствольної зброї мають характерні відмінності від боєприпасів нарізної зброї. Позначення калібрів патронів та самої зброї суттєво відрізняється. Чим більше число – тим менший калібр при вимірі в міліметрах.
По-перше, вони споряджаються кулями (як і нарізні) або дробовим зарядом. Заряд, в свою чергу, може бути дробовим або картечним. Різниця у розмірі, масі та кількості дробинок чи картечин.
По-друге, гільзи гладкоствольних патронів за формою тільки циліндричні, і тільки із закраїною. Гільзи виготовляються суцільними з латуні або складними – металева основа з паперовою чи пластмасовою трубкою.
По-третє, кількість складових патрону гладкоствольної зброї більша. Тут застосовуються пижі – картонні, пластмасові та повстяні (рос.: войлочные) прокладки-перегородки. Ними відділяють порох від дробу чи кулі та закривають дульце гільзи. Також у частині патронів застосовуються пластикові контейнери, куди поміщають заряд дробу, картечі чи кулю перед тим як помістити їх у гільзу.
По-четверте, усі компоненти (капсуль, порох, куля чи заряд, пижі) розміщуються в межах гільзи.
По-п’яте – патрони пристосовані для ручного переспорядження в домашніх або польових умовах. При цьому з гільзи видаляється використаний капсуль, вставляється новий, заново засипається порох, встановлюються пижі, закладається дробовий заряд чи куля і знову закривається пижем. Ці операції проводяться простими але зручними пристосуваннями заводського або індивідуального виготовлення чи й підручними предметами.
Капсуль у боєприпасах гладкоствольної зброї застосовується двох типів – класичний і „жевело“. Капсулі обох типів виготовляються з латуні.
Класичний капсуль застосовується в латунних гільзах. Він має форму плоского циліндра, відкритого зверху. Всередині розміщено ініціюючу речовину, закриту фольговим кружечком.
Капсуль „жевело“ застосовується у складних гільзах з латунною основою та паперовою або пластиковою трубкою. Капсуль має форму схожу на латунну гільзу. Виділяється і невелика закраїна на ньому. Будова капсуля аналогічна класичному.
Порох у патронах гладкоствольної зброї застосовується, як правило, бездимний спеціального виготовлення. Його форма – пластинчаста. Іноді застосовують димний (чорний) порох.
Гільзи гладкоствольної зброї різняться калібром, довжиною та матеріалом виготовлення. Калібр – діаметр каналу стволу біля казенної частини. Довжина гільз визначається довжиною патронників. Але можливе застосування коротшої гільзи у довшому патроннику.
Довжина гільз у сучасній гладкоствольній зброї застосовується трьох типів незалежно від калібру : 70 мм, 76,2 мм (переважно застосовується позначення 76 мм) та 89 мм.
Стандартною довжиною вважається 70 мм (2,75 дюйма). Патрони з гільзою 76,2 мм (3 дюйми) називаються magnum (маґнум). Для патронів, що споряджаються стальним дробом застосовуються гільзи довжиною 89 мм (3,5 дюйми) з назвою super-magnum. Але через надмірну потужність відбою вони не отримали широкого розповсюдження.
Латунні гільзи з’явилися з початком розвитку сучасної гладкоствольної зброї. Їх найбільша позитивна характеристика – міцність та герметичність. Негативний бік – дорогі, використання кольорових металів. Щоправда, у порівнянні з нарізною зброєю – це дрібниця що пояснюється значно меншою масовістю застосування та неодноразовістю. Остання ознака також має свій недолік – багаторазове застосування призводить до зношеності.
Паперові гільзи з’явилися також досить давно. Вони дешевші але швидше зношуються при багаторазовому застосуванні. Головний недолік, особливо при застосуванні військовими в польових умовах – нестійкість до вологи.
Пластикові гільзи мають найбільше переваг і найменше недоліків. Вони дешеві, довговічні, герметичні. Останнім часом виготовляються з напівпрозорої пластмаси, що дає змогу візуально визначати тип заряду.
Металева основа паперових та пластикових гільз, як правило, латунна. Раніше зустрічалися виготовлені з інших металів чи сплавів. Сучасні гільзи виготовляються з високою латунною основою. Початок пострілу проходить саме у цій міцній частині гільзи. Це має переваги у надійності та довговічності.
Повна довжина паперових та пластикових гільз дещо більша за зазначені 70 чи 76 мм. Це зроблено тому, що при їх спорядженні краї трубки загортаються всередину.
Калібр гладкоствольної зброї та набоїв визначається за старою англійською схемою. Цифрове позначення калібру (12, 20, 32) означає кількість сферичних куль, що їх можна виготовити для конкретної зброї із свинцю масою в один англійський фунт (454 г / 0,4536 кг). Наприклад, для рушниці 16 калібру з 1 фунту вийде 16 куль, для 28 – двадцять вісім, а для 4 – лише чотири. Зрозуміло, що в наш час таке визначення досить умовне, бо для однієї й тієї ж, рушниці можуть застосовуватися кулі різної маси.
Але перелік калібрів залишається незмінним протягом всього часу : 32, 28, 24, 20, 16, 12, 10, 8, 4. Одні з них поширені в більшості країн світу, а інші застосовуються зовсім нечасто. Найпопулярнішим у всьому світі, безумовно, є зброя 12 калібру. „16 калібр“ масово застосовується в Росії та інших колишніх республіках СРСР. Зброя 20 калібру також має популярність. Застосовується і зброя 4 калібру.
Армійські та поліційні підрозділи застосовують рушниці 12 калібру. Іншого – вкрай винятково. Зброя 4 калібру має свій розвиток у військовій справі але у вигляді сигнальних пістолетів.
Одноосібно виділяється з цього англійського стандарту гладкоствольна зброя калібру .410. Тут застосовано дюймове визначення калібру, що в метричній системі дорівнює 10,414 мм.
Калібри гладкоствольної зброї у метричній системі визначені, але досить умовно. Вони можуть відрізнятися в залежності від виробника. Стандарту тут немає та зробимо визначення калібрів найбільш поширеної гладкоствольної зброї у загальноприйнятій схемі та метричній :
28 – 14 мм ; 20 – 15,6 мм ; 16 – 16,8 мм ; 12 – 18,5 мм ; 10 – 19,7 мм ; 4 – 26,5 мм.
Найбільш підлягають стандартам набої 12 та 4 калібрів, що застосовуються військовими. Визначені для нарізних патронів позначення застосовуються вкрай рідко. Наприклад, 18,5×76 чи 16,8×70. Американська армія застосовує власні позначення прийнятих на озброєння набоїв.
Стволи гладкоствольної зброї можуть бути циліндричними прямими або із дульним звуженням – чок. Максимальна різниця діаметрів у казенній частині та дульній може досягати 1 мм. Чокові стволи ефективні при стрільбі дробом. Заряд на більшій віддалі від стволу зберігає купчастість. Вести вогонь з таких стволів свинцевою кулею не забороняється. Циліндричні стволи можна перетворювати у стволи із звуженням за допомогою чокових вставок.
Paradox / парадокс – стволи, що мають нарізи біля дульної частини для надання кулі гладкоствольної зброї обертового руху. Застосовуються також спеціальні вставки, що розміщується у дульній частині стволу, маючи по своїй внутрішній поверхні нарізи. Стрільба дробом чи картеччю з таких стволів не забороняється але купчастість пострілу знижується. Зброя цього типу з’явилася ще в кінці 19 сторіччя. Сучасні кулі „парадокс“ мають приєднаний до денця пластиковий обтюратор.
Кулі гладкоствольної зброї мають значне різноманіття за формою та призначенням. Останнім часом вони активно розвиваються. Сферичні кулі в наш час застосовуються дуже рідко. Зрозуміло, що кулі, на відміну від дробу, можуть застосовуватися відповідно до їх калібрів.
Кулі гладкоствольної зброї поділяються за трьома основними ознаками : парадокс, турбінна, стріловидна.
Кулі „парадокс“ мають переваги в точності пострілу та високій енергії. За формою такі кулі наближаються до форм куль нарізної зброї. Поверхня куль має обідки для обтюрації при рухові у гладкій частині стволу та врізання в нарізи вставки чи нарізної частини стволу. Гладкоствольні кулі калібрів 20 – 28 можуть мати ефективність на віддалі до 100 метрів.
Стріловидні кулі призначені для польоту без обертання. Зазвичай вони мають пластмасове оперення. Раніше виготовлялися кулі з прикріпленим до денця кулі повстяним пижем. Головна частина таких куль загострена а поверхня має кільцевий виступ для обтюрації та кілька прямих поздовжніх. Куля Полєва розміщується в контейнері, який відпадає при покиданні стволу. Хвостовик у неї також пластиковий, виготовлений у формі диска і має виступи-стабілізатори, які при рухові у стволі стискаються. Виступи розміщені під кутом.
Турбінні кулі призначені для обертання в польоті від набігаючого повітря. Зовні вони мають обтюраційне кільце та кілька виступів, розміщених під кутом. Передня частина кулі плоска. Куля Майєра всередині має канал для проходження повітря. Поверхня каналу також з гвинтовими нарізами.
Дріб – найбільш різноманітний варіант спорядження гладкоствольної зброї. Відрізняється діаметром шротин в залежності від призначення пострілу. Наприклад, для полювання на дрібних птахів застосовується дробинки найменшого діаметру та маси. Найбільший дріб застосовується для полювання на тварин, якщо постріл кулею недоцільний. У кожній країні позначення дробу проводять по-різному. Кожен тип відрізняють від попереднього чи наступного з кроком 0,25 мм. Найбільший дріб – діаметром 5,5 мм. За радянським стандартом він має позначення 000000. Дріб діаметром 4,25 мм позначається як 0, а 4,0 мм – 1 ; 1,25-мм має позначення 12. Різновидом шроту є картеч.
Останнім часом дріб та картеч розміщують у пластикових контейнерах, вкладених у гільзу. Це підвищує дальність ефективного пострілу, бо ще на протязі кількох метрів після покидання стволу картеч утримується контейнером.
Для гладкоствольної зброї були сконструйовані патрони з стрілоподібними вражаючими елементами, вкладеними у контейнер. Але їх ефективність виявилася гіршою за ефективність картечі.
Допоміжні боєприпаси
Для поліції створено кілька типів допоміжних набоїв. Наприклад, травматичні, де застосовують гумову картеч або кулі. Також патрони споряджають газом подразнюючої чи паралізуючої дії. Останнім часом застосовують легкі контейнери наповнені газом, що дає можливість застосовувати на значно більшій дальності ніж цивільна газова зброя. Важкі газові контейнери застосовують для знешкодження у будівлях. Контейнер здатний пробити скло у вікні чи дверях, тонкі двері чи перестінки у будинках і лише тоді газ починає витікати. Створено боєприпаси й іншого призначення.
| 