Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » гладкоствольна зброя

M-97/17 Trench Gun

Model 1897 / 1917 Trench Gun Winchester

С Ш А

Джон Мозес Браунінг – зброяр, що зробив неоціненний внесок у розробку багатьох класів зброї. Не буде помилкою назвати його найгеніальнішим конструктором стрілецької зброї. Наприклад, пістолети Браунінга з’явилися уже після „Маузера“ та „Борхарда-Люґера“ але саме його схема покладена в основу сучасних пістолетів. Такі приклади можна назвати і щодо автоматичних гвинтівок, кулеметів.

А от розвиток гладкоствольних рушниць тісно пов’язано з ім’ям конструктора. Тим більше, що розробки гладкостволок Браунінга з’явилися ще до його пістолетів і кулеметів. До кінця 19 сторіччя мисливці у всьому світі користувалися класичними дробовиками переломної схеми. Джон Браунінг створив гладкоствольний зразок з популярною зараз „помповою“ схемою перезаряджання. Рушниця мала підствольний трубчастий магазин. Ця схема застосовувалася і раніше у зброї але не прижилася через високу ймовірність розбивання капсуля гострою вершиною кулі. А от для набоїв гладкоствольної зброї, де куля схована у гільзі, стала прийнятною.

Щодо схеми перезаряджання. Назва „помпова“ походить від слова помпа / насос. Тобто, рухи стрільця при перезарядці нагадують роботу з насосом при накачуванні, наприклад, шин.

Роботу з проектування нової зброї Браунінг розпочав приблизно на рубежі 80-90 років 19 століття. До цього, у 1887 році „Вінчестер“ почала виробництво гладкоствольної рушниці Браунінга з підствольним трубчатим магазином із перезаряджанням важелем. Рушниця застосовувала набої з димним порохом. У 1901-20 роках виготовлявся її оновлений варіант. За деякими даними всього було вироблено 60 – 80 тисяч одиниць. Проте вона не була настільки популярною як Модель 1897 року.

У 1893 році з’явилася рушниця „Модель 1893“. Але конструкція мала кілька недоліків і хоч її випуск було впроваджено, зразок не набув розвитку. Однією з причин було і те, що рушниця була спроектована для застосування з не досить популярними на той час набоями. Зброяр не склав рук і працював над вдосконаленням вузлів рушниці.

У 1897 році компанія „Вінчестер“ запускає у виробництво оновлений зразок. Model 1897 Winchester започаткував не тільки масовий випуск „помпових“ рушниць, а й згодом і бойових рушниць. Слід згадати і те, що невдовзі Джон Браунінг створив ще одну новинку – напівавтоматичну гладкоствольну рушницю відому як Авто-5 Браунінг.

M-1897 Winchester у початковій конструкції виготовлялася приблизно протягом 1 року. Потім конструкцію ще раз було вдосконалено, що забезпечило випуск у кількох варіантах. Зрозуміло, що це була зброя для цивільного застосування, переважно мисливцями. Хоч використання дробовиків у поліції та й у війнах не припинялося. Але на той момент армії світу переозброювалися на гвинтівки з багатозарядними магазинами, з потужними набоями з бездимним порохом. Їх прицільні пристосування були розраховані на 2000 і більше метрів.

„Модел 1897 Вінчестер“ з вдосконаленнями мала знімний блок, що включав ствол і магазин. Цим було вирішено кілька питань : застосування стволів різної довжини 12 і 16 калібрів. Стандартними були стволи 28 дюймів (711 мм) для 16 калібру і 30 дюймів (762 мм) у 12 калібрі. Також при індивідуальному замовленні виготовлялися стволи іншої довжини.

M-97 Winchester виготовлявся з 1897 року по 1957. За 60 років випущено більше 1.000.000 екземплярів. За цей час „Winchester Repeating Arms Company“ виготовляла М-97 у 8 основних варіантах. Також частина з них була тільки 12 калібру, а інша частина – 12 та 16. Крім того, зразки на замовлення тощо. Випуск одних варіантів проводився від початку до кінця (наприклад, Standart), а інших періодично. Стволи у варіативних модифікацій масового виробництва були довжиною 20, 26, 28 та 30 дюймів.

З 1898 до 1935 року компанія „Вінчестер“ виготовляла поліцейський варіант – Model 1897 Riot (Райт) 12 калібру.

Зразок відрізнявся від стандартного коротким 20-дюймовим (508 мм) стволом.

М-1897 відома не тільки як популярна і надійна цивільна та поліцейська рушниця. Вона стала і першою у новітній історії бойовою гладкоствольною зброєю. „Модель 97“ застосовувалася армією США майже з самого початку виробництва. Відмічено використання зразка під час американо-філіпінської війни. Але бойову славу принесло застосування в боях Першої світової війни.

Model 1897 / 1917 Trench Gun Winchester

У 1 Світову війну збройні сили США вступили 1917 року на європейському театрі бойових дій. Німеччина, як противник, уже застосовувала пістолет-карабіни LP.08 для дій в траншеях противника. Американським солдатам, озброєним довгими „Спрінґфілдами“, вести бій у вузьких траншеях було незручно. До того ж, „магазинки“ мали низьку бойову скорострільність. Проблему вирішили застосуванням гладкоствольних рушниць, тим більше, досвід уже був. Тому, прийняли рішення про закупівлю цивільних рушниць для озброєння армії. Армійськими стали кілька зразків різних фірм. Але „Вінчестер“ провела модернізацію двох свої зразків (Модель 1897 та Модель 1912), що справді стали бойовими рушницями.

У 1917 році на озброєння американської армії та морської піхоти прийнято зразок, що так і називався – „Тренч Ґан“ (траншейна зброя). Базою слугувала „Райт“ – поліцейська модель, на яку встановили пристосування для примикання багнета, антабки, тепловий кожух стволу. Калібр, довжина стволу та інші вузли залишили без змін.

Model 1897/17 Trench Gun застосовувався масово і в часи Другої світової війни. Випуск бойової моделі завершили у 1945 році. Зразок перебував на озброєнні армії, військово-повітряних та військово-морських сил, морської піхоти та інших воєнізованих формувань до 70^-их років. Застосування рушниці не обмежувалося суто штурмовим призначенням. „Вінчестер М-97“ використовувалася у підрозділах охорони військових баз, аеродромів, конвойної служби, для навчання.

Бойова ефективність при застосуванні картечного заряду становить до 50 метрів. Прицільний постріл кулею може досягати 100 метрів.

Крім Світових воєн, збройні сили США застосовували Model 1897 Trench під час бойових дій у Кореї та В’єтнамі.

Під час 2 Світової війни „Вінчестери“ поступали на озброєння армії Великої Британії. У післявоєнний період – іншим зарубіжним формуванням.

У наш час відома китайська компанія проводить випуск копій рушниць „Riot“ та „Trench“ та з назвою „Норінко 97“.

„Модель 1897 Тренч Вінчестер“ має компонування із окремим прикладом та підствольним трубчастим магазином і схемою перезаряджання типу „помпа“.

Боєприпаси 12 калібру 18,5×70 з картечним або кульовими зарядами. Стандартним спорядженням набоїв було застосування картечі 00.

У „М-97 Тренч“ замикання патронника стволу здійснюється поздовжньо-ковзним затвором ручної дії. Ручка затвору – трубчаста накладка на магазині, що одночасно слугує для утримання зброї. Затвор встановлено у ствольній коробці і з’єднаний з ручкою тягою. Безпосередньо замикання проводиться за допомогою бойової личинки, яка при підході затвору в переднє положення зміщується і підпирає затвор. Для відмикання ручку слід спочатку подати (смикнути) вперед, а потім зробити рух назад-вперед. При цьому вистрілена гільза вилетить назовні через екстракційне вікно, а новий патрон потрапить у патронник. У кінці ходу личинка зафіксує затвор у передньому положенні.

Ударно-спусковий механізм курковий, встановлений у задній частині ствольної коробки. Постріл проводиться відкритим курком. Тобто, те що зазвичай називають „курковка“. Зведення курка проводиться при відході затвору назад. Застосовано механізм без роз’єднувача. Для наступного пострілу спуск не потрібно відпускати. Можна вистрілити усі набої утримуючи натиснутим спусковий гачок і проводячи перезарядку. Екстрагування гільз проводиться автоматично через вікно з правого боку ствольної коробки.

Ствольна коробка прямокутної форми (що цікаво, така форма застосовується до цього часу в багатьох зразках зброї даного класу). Тильна частина коробки пристосована для приєднання прикладу. Передня частина має два отвори для входження стволу і магазину. Ствольна коробка виготовлялася фрезеруванням.

Ствол відкритий, знімний і змінний. Канал стволу гладкий циліндричний. Ствол знімається разом із магазином. З’єднання із ствольною коробкою – за допомогою секторної різьби. Магазин із стволом з’єднані шарнірно за допомогою обойм біля патронника та в кінці. Така особливість як знімний ствол дуже доречна при транспортуванні, а особливо в умовах коли піхотинець застосовує основну зброю, а використання дробовика не потрібне. Зброя може вкладатися у чохол, і довжина тоді становить близько 520 мм.

Магазин трубчастий, розміщено вздовж стволу знизу. Виготовлений із закритої спереду трубки. Наповнення по-одинарне, проводиться через вікно знизу ствольної коробки. Місткість магазину становить 5 патронів. Ще один патрон може знаходитися у патроннику.

Прицільні пристосування найпростіші. Точніше, застосовано лише цілик – виїмка на ствольній коробці.

Приклад прикріплений до тильного боку ствольної коробки. Виготовляється з горіхового дерева і має стальний затильник. Шийка прикладу пряма з невеликим виступом для опори руки.

Ручка зведення затвору дерев’яна, трубчаста з поперечними проточками. Із затвором з’єднана пластинчастою тягою, розміщеною між магазином та стволом із зміщенням вліво.

M-1897 Trench Gun обладнано ствольною насадкою для примикання багнета. У комплект бойової рушниці входив багнет „Модель 1917“ з піхвами. Багнет ножового типу, довжиною 40 см.

Тепловий кожух-накладка встановлювався тільки на армійську модель і служив для запобігання опіків при інтенсивній стрільбі. Накладка закриває середню частину стволу від ствольної насадки до кінця ручки зведення затвору. В останній період випуску (1942-45) кожух був дещо зміненим.

Ще одне введення у бойовий варіант – встановлення антабок та комплектація ременем. Верхня антабка розміщена на ствольній насадці, а нижня традиційно – знизу приклада.

У комплект бойової рушниці входив також підсумок для набоїв, приладдя для обслуговування.