10,41 × 76 .410 Magnum

В е л и к а  Б р и т а н і я

10,41×76 має дві особливості – найслабший серед набоїв гладкоствольної зброї і має нетрадиційне для даного класу позначення „.410“. Тобто, у дюймовому визначенні, як для нарізної зброї.

Патрон .410 створено у далекому 1874 році в Лондоні, фірмою „Eley Brothers“. Випуск та експлуатація почалися років через 20. Перший варіант мав гільзу розміром 2 дюйми (50,8 мм). Згодом основним став патрон з 2,5-дюймовою гільзою, який нині якщо й застосовується, то дуже рідко. У наш час застосовують здебільшого набій .410 Magnum з 3-дюймовою (76 мм) гільзою.

За час існування патрону створено величезну кількість зброї для застосування з ним. І хоч для повноцінного мисливства набій надто слабкий, отримав розвиток як спеціалізована мисливська і спортивна зброя. А також – для самооборони.

Переваги зброї з патроном .410 – легкість, в тому числі і тому, що не потрібно робити великий запас міцності. Зброя призначена для стрільби на близьку відстань.

Однією з сфер застосування набою є створення комбінованої зброї – з поєднанням стволів .410 калібру та більш потужного гладкого або нарізного. Наприклад, у M-6 Ithaca – зброї виживання пілотів американських ВПС.

Останнім часом з’явилося багато зразків зброї з 10,41-мм патронами .410 та .410 „Маґнум“. Часто – переробкою таких відомих штурмових гвинтівок як „Калашніков“ та М-16. Наприклад, Сайга-410 чи Safir T-14.

Випуск патронів 10,41×70 і 10,41×76 проводять у багатьох країнах світу і вони відрізняються гільзами, виготовленими з різних матеріалів та великим різноманіттям зарядів.

Гільза циліндричної форми із закраїною. У перших випусках виготовлялася з алюмінієвого сплаву. Згодом розвиток отримали латунні.

Останнім часом частіше застосовують більш практичні пластикові з латунною основою. Як і в інших гільзах гладкоствольних набоїв висота основи збільшувалася.

Дробові заряди у набоях .410 не надто популярні через недостатню масу і дальність дії. А от куль виготовляється велика кількість різного типу, форми і призначення.