У 1926 році керівництво СРСР приймає рішення про побудову першого у країні тракторного заводу. Місцем будівництва обрано Сталінград. 26 липня того ж року відбулася офіційна церемонія закладання першого каменю. Проектування заводу проводилося спеціалістами США за участю радянських. Ще в процесі будівництва прийнято рішення про присвоєння заводу імені Фелікса Едмундовича Дзержинського.

1930 року „Сталинградский тракторный завод им. Ф.Э. Дзержинского" введено у дію. 17 червня 1930 року з конвеєра зійшов перший трактор – колісний СТЗ-1.

У 1932 році на заводі створено „СпецКЭО" – Спеціальний конструкторсько-експериментальний відділ під керівництвом Н.Д. Вернера, який займався оборонною технікою. 1933 року СТЗ приступає до випуску бойової техніки – легкого танка Т-26, який випускався заводом до 1940 року.

У червні 1937 року завод починає випуск дизельного гусеничного трактора СТЗ-3. На його базі, з осені того ж року, паралельно виготовляється СТЗ-5-НАТІ – артилерійський тягач.

31 березня 1940 року заводу наказано підготовитися до виробництва танкового двигуна В-2 і танка Т-34. На жаль, у 1940 році завод не зміг випустити жодного танка. У 1941 та 1942 роках – 1256 і 2520 одиниць відповідно. Також колектив заводу ремонтував пошкоджені в боях танки та іншу техніку. Роботи продовжувалися до 13 вересня 1942 року, коли на території СТЗ вже велися бої відомої Сталінградської битви. До цього часу Сталінградський тракторний виготовив близько 42% всіх танків Т-34. В останні тижні частину обладнання було демонтовано і відправлено на Урал та інші регіони. За час боїв завод був повністю розрушений. Вже після припинення роботи заводу, робітники склали 40 танків, які приймали участь у вуличних боях.

Одразу після завершення Сталінградської битви, колектив заводу приступив до відбудови заводу. 12 червня 1943 року СТЗ відправив на фронт ешелон „Відповідь Сталінграда" з відремонтованими танками. До кінця війни завод проводить ремонт танків. У жовтні 1943 відновлено випуск танкових двигунів. З червня 1944 року відновлено випуск тракторів.

У 1949 році Сталінградський тракторний почав випуск нового трактора ДТ-54.

1952 року, нарівні з цивільною технікою, завод приступив до випуску нової бойової. В основному, це легка бронетехніка для морської піхоти і десантних військ. Першим зразком був плаваючий танк ПТ-76. Одночасно СТЗ проводить виробництво створеного на базі танка бронетранспортера БТР-50 і їх вдосконалених модифікацій та спеціалізованих моделей. Наприклад, „Пінгвін" – транспортер для Арктичних і Антарктичних експедицій.

Після перейменування міста Сталінград на Волгоград, у 1961 р. завод отримав назву Волгоградський Тракторний Завод.

У 1965 році в конструкторському бюро Волгоградського тракторного почали роботу над проектуванням бойової машини, призначеної для десантування з літаків. 1968 року БМД-1 прийнято на озброєння.

На базі конструкції БМД-1 розроблено десантний бронетранспортер БТР-Д. З 1974 року нова машина прийнята на озброєння і випускається ВТЗ. Крім основної моделі, спроектовано і виготовляються кілька модифікацій різного призначення : самохідні ПТРК і ЗАУ, БРЕМ, КШМ, машина управління вогнем артилерії та інші. Новітня артилерійська система НОНА також встановлена на БТР-Д і виготовляється іншим заводом.

Роботи над новою моделлю десантної машини проведено у 80^-ті роки. 1985 – з’явилася БМД-2.

Невдовзі на ВТЗ спроектовано БМД-3, яку прийнято на озброєння ЗС СРСР і з 1990 року постачалася у підрозділи ПДВ. Всього до 1997 року виготовлено трохи більше 100 машин. Протягом радянського періоду КБ заводу працювало і над дослідними зразками бойової техніки.

У 1992 році пройшла реорганізація заводу. Підприємство стало акціонерним товариством. У той же період на підприємстві створено і нову десантну артилерійську самохідну установку „Спрут-СД". САУ прийнято на озброєння ЗС РФ і на початку цього століття почалася поставка у війська. Пізніше російська армія відмовилася від машини.

КБ заводу приступило до створення принципово нового покоління БМД. У співпраці з іншими фірмами сконструйовано БМД-4. Незважаючи на те, що БМД-4 у 2004 році прийнята на озброєння, неодноразове проходження на Параді у Москві, участь у різноманітних виставках, для російських ЗС поставлено їх кілька штук. Нова техніка викликала неоднозначну оцінку. До того ж, заважали організаційні і економічні проблеми (чи навпаки). Наступна модель – БМД-4М створена на Курганмашзаводі.

2003 року завод ввійшов у склад ВАТ „Агромашхолдинг". У 2005 році ВТЗ визнано банкротом. Його наступником є „ОАО ВгТЗ", що організаційно входить до концерну „Тракторные заводы".

Крім військової техніки, ВГТ був одним з головних у СРСР і Росії виробників тракторів. У 1960 році на конвеєрі трактор ДТ-54 замінив новий ДТ-75, який став наймасовішим у СРСР. Модель розвивалася і виготовлялася кілька десятиліть. Всього випущено більше 2.700.000 . У наш час модернізований варіант трактора виготовляється з назвою Агромаш-90ТГ. У радянські часи ВТЗ випускав також трактор ДТ-175 Волгарь у кількох модифікаціях. Основна його відмінність – трансмісія з гідротрансформатором.

14 січня 1970 року Волгоградський тракторний завод виготовив мільйонний трактор, а у лютому 1983р. – 2-мільйонний.

Сучасна продукція ВгТЗ – трактори серії „Агромаш", головною відмінністю яких є двигуни різної потужності : ВТ-90, ВТ-100, ВТ-150, ВТ-200. ВТ-90 крім двигунів російської розробки може комплектуватися фінськими SISU.