Проектування важкого транспортного трактора розпочато майже одночасно з „Комінтерном" та С-2 СТЗ. За завданням Головного Артилерійського Управління і Головного Автобронетанкового Управління (ГАБТУ) необхідна була розробка єдиного зразка тягача для транспортування найпотужніших артилерійських систем і виконувати евакуацію важких танків. Конструювання проводила група „200" під керівництвом головного конструктора Зубарєва Н.Г.
У 1936 році виготовлено два дослідні зразки тягача, названого „Ворошиловец". Один з тягачів наступного року здійснив пробіг Харків-Москва для показу керівництву держави і армії. Після завершення у 1938 році розробки версії двигуна В-2В для тягача та випробування влітку 1939 р., „Ворошиловець" прийнятий на озброєння. Серійне виготовлення важкого артилерійського тягача розпочато у кінці 1939 року Харківським заводом. Випуск проводився до евакуації заводу у серпні 1941 року. Всього було вироблено 1123 тягачів. Більше випуск не відновлювали. Одна з причин – двигун В-2 потрібний був для танків.
„Ворошиловець" мав досить непогані характеристики. Двигун забезпечував тягову силу для буксирування найважчих танків, далекобійної 210-мм гармати, важкої 305-мм гаубиці, 280-мм мортири та інших артсистем. Недоліками тягача була трансмісія, що потребувала частого ремонту. Незважаючи на те, що роботи з вдосконалення не проводилася, а з основних вузлів виготовлявся майже сам двигун, „Ворошиловці" пройшли дорогами війни до Берліну та взяли участь у Параді Перемоги. Крім артилерії, застосовувалися у ремонтних підрозділах танкових військ. До кінця війни дійшло 336 штук. Німецькі війська захопили порівняно невелику кількість тягачів, які прийняли на озброєння як „Gepanzerter Artillerie Schlepper 607(R)" / броньований артилерійський тягач.
Після війни частина арттягачів продовжила службу до заміни їх у 50-их роках новими зразками.
Компоновка важкого артилерійського тягача „Ворошиловець" – КЗД (кабіна за двигуном). Основа конструкції – рама, довжиною 3,57 м, на якій закріплено двигун, кабіну, кузов і закріплено вузли трансмісії, ходової частини та інші механізми і деталі.
Кабіна металева, 3-місна, закрита. Місце водія знаходиться з лівого боку. Управління проводиться по-тракторному. Двері встановлені на передніх петлях. Лобове скло складається з двох частин і має сонцезахисний козирок. Лобові та дверні стекла відкриваються. У задній стінці кабіни є люки для спостереження у кузов чи вентиляції.
Двигун В-2В – дизельний, варіант танкового В-2. Двигун 4-тактний з безпосереднім впорскуванням палива. 12-циліндровий з 2-рядним V-подібним розміщенням. На кожен циліндр – 4 клапани. Двигун створено конструкторами відділу двигунів КБ Харківського паровозобудівного заводу під керівництвом Костянтина Челпана та Тимофія Чупахіна. У конструкції двигуна застосовано деталі з алюмінієвих сплавів. Робочий об’єм циліндрів становить 38,880 літрів. Запуск двигуна проводився одночасно двома електростартерами або з пневмобалонів. Два паливні баки місткістю 550 літрів встановлені в кузові за кабіною.
Трансмісія з заднім розміщенням ведучого колеса. Вузли встановлені під кузовом. Коробка переміни передач з 4 ступенями вперед та 1 назад. Встановлена у одному корпусі з головною передачею. З двигуном з’єднана карданною передачею.
Ходова частина тягача багатоелементна. З кожного боку встановлені : гусениця, ведуче колесо, направляюче колесо з механізмом регулювання натягу гусениці, 5 підтримуючих роликів, 8 подвійних опорних котків, підвіска. Гусениця шириною 428 мм, і довжиною трака 170 мм. Довжина опорної частини – 3670 мм. Направляюче колесо і котки мають гумові бандажі. Підвіска подвійна балансирна, складається з 2 вузлів на сторону. Котки об’єднані в пари на балансирах, які приєднані до головного балансиру з двома пружинами. Опорою вузлів служать вісі 2 і 4 підтримуючих роликів. Віддаль між вісями котків у парі чи між парами однакова – 500 мм.
Електрообладнання „Ворошиловця" має напругу 24V. Фари встановлені тільки в передній частині.
Кузов – бортова платформа з дерев’яними бортами, три з яких відкриваються. Площа платформи – 5,76м2. Довжина кузова – 3,5 м. У передній частині платформи встановлені паливні баки, акумулятори, запасні частини, мастило, інструменти. Обслуга розміщувалася на знімних 3-4 лавках. Днище має люки для обслуговування трансмісії. У комплект машини входив тент для кузова.
Тягач оснащений лебідкою, встановленою під кузовом. Трос подається в будь-який бік. Довжина троса – 30 метрів. Буксирний гак приєднано ззаду рами.
ТТД Ворошиловець ХТЗ :
місткість : 3+16 ;
потужність двигуна : 375 к.с. ;
максимальна швидкість : 36 км/г з вантажем без причепа ;
швидкість на місцевості : 16 км/г з причепом ;
запас ходу : 270 км по шосе з причепом, 130 км на місцевості з причепом ;
маса причепа : 18 – 22 т ;
маса вантажу в кузові : 3 т ;
маса тягача : 15,5 т (без вантажу) ;
довжина : 6,22 м ;
ширина : 2,35 м ; колія : 1,86 м ;
висота : 2,74 м (по кабіні), 3,1 м (з тентом) ;
мінімальний радіус повороту : 5 метрів ;
кліренс : 410 мм.
| 
