Каталог статей

Головна » Статті » Техніка 2 С.В » Зброя Перемоги

ГАЗ-64

Г А З - 64 – Г А З - 67Б

С Р С Р

Армійські всюдиходи ГАЗ-64, ГАЗ-67 та ГАЗ-67Б відомі з мемуарної, технічної, історичної літератури, фото та документальних і художніх фільмів про період 2 Світової війни. Щоправда, часто називають їх „газіками“ або „бобіками“. У масовому випуску серед легких автомобілів Горьківського автозаводу ГАЗ-64 та його наступники замінили знамениту „Емку“ і ГАЗ-61.

Потреба створення легкого армійського автомобіля підвищеної прохідності виникла з урахуванням конструювання і прийняття на озброєння авто подібного типу в Німеччині, США та інших арміях. Лише згодом цей клас техніки отримав назву „джип“. Також потребу в даному типу автомобілів показали бойові дії РСЧА на Далекому Сході та у радянсько-фінській війні.

Роботу з проектування нового автомобіля розпочали невдовзі після початку випуску ГАЗ-61. У порівнянні з ним, всюдихід повинен був не вступати у прохідності та інших тактичних можливостях і перевершувати у простоті та економічності випуску. Головний конструктор Горьківського автомобільного заводу Віталій Грачов почав роботу над проектом на початку 1941 року. І, як вважається, уже на 52 день перший експериментальний зразок виїхав із цеху. З індексом Р-1 (Розвідник-перший) протягом весни і літа машина проходила випробування. Одночасно завод готувався до серійного виробництва. Військове керівництво поставило перед конструкторським колективом жорсткі вимоги. Обумовлювалися навіть ширина колії та інші деталі.

При розробці автомобіля вирішено застосувати якомога більше вузлів і деталей від інших автомашин ГАЗу. Застосовано двигун ГАЗ-М. Форма кузова була вибрана найпростішою як за формою, так і технологією випуску. За час розробки і випуску прототипів ГАЗ-64 та модифікацій зовнішньо найбільш змінювалися крила передніх коліс – від, стандартних тоді, – аркових до найпростіших, гнутих з листа жерсті.

Серійний випуск автомобіля з назвою ГАЗ-64-416 почато у серпні 1941 року і 17 серпня перша партія відбула на фронт. До кінця року завод виготовив близько шестисот ГАЗ-64. До заміни у виробництві на ГАЗ-67 виготовлено ще кілька десятків автомобілів. Справа в тому, що на шасі ГАЗ-64 було спроектовано бронеавтомобіль БА-64 і пріоритетним завданням був випуск саме бронеавтомобілів.

Роботу над створенням бронеавтомобіля почали ще до початку серійного випуску джипу. У березні 1942 року БА-64 був прийнятий на озброєння. Увесь цей час і впродовж 1942-43 років інженери-конструктори доопрацьовували конструкцію обох зразків – і джипа, і броньовика. У ході експлуатації виявилися вразливі сторони машини. Особливо негативним було зменшення колії у порівнянні з ГАЗ-61, що призводило до низької бокової стійкості. Восени 1942 року був створений прототип з шасі з розширеною колією. Планувалося застосовувати таке шасі як для джипу так і для бронеавтомобіля. Виходячи з цього, перепроектували більшість основних вузлів – раму, кузов, елементи підвіски та інше.

Масовий серійний випуск модернізованих автомобіля з назвою ГАЗ-67 та броньовика БА-64Б почали осінню 1943 року. Машини мали оновлені мости. Зміцнена рама виготовлялася з повністю закритих профілів, доповнена задньою поперечиною, розпірками, накладками. Систему підвіски також переробили. Кріплення ресор перенесено та застосовано гумово-шарнірне з’єднання. На задній міст встановлювали 2 амортизатори замість 4 (через невелику ефективність та економію). Сам кузов особливих змін не зазнав. Але перероблено крила передніх коліс. Крім спрощеного вигляду вони мали щитки, щоб закрити виступаючі тепер з кузова колеса. Також щитки прикріпили до кузова біля вирізів задніх коліс. Щитки між переднім та заднім колесами понизу кузова з’єднувалися підніжкою.

ГАЗ-67 отримав новий двигун ГАЗ-64-6004 з частково зміненими агрегатами. Його потужність дещо підвищено завдяки застосуванню більш ефективного карбюратора.

Конструкторський колектив ГАЗу продовжував роботи над вдосконаленням джипу, бронеавтомобіля та іншої техніки. У січні 1944 р. почали випробування наступної модифікації. Серійний випуск ГАЗ-67Б почали з червня 1944 року. Автомобіль отримав підсилений передній міст, пройшли зміни у шарнірі повороту передніх коліс, трансмісії, підвісці та інших деталях. Але перехід від ГАЗ-64 до ГАЗ-67 і від ГАЗ-67 до ГАЗ-67Б був поступовим. Випускалися авто, наприклад, ГАЗ-67 із мостами від ГАЗ-64 і частиною нових механізмів. Так само і ГАЗ-67Б. Також протягом випуску ті чи інші вузли і деталі замінювали на нові, освоєні промисловістю.

Випуск автомобіля ГАЗ-67Б продовжувався до 1953 року, до заміни його ГАЗ-69. Протягом післявоєнного виробництва джип також покращувався у 1948 та 1951 роках. Всюдиходів ГАЗ-67 було випущено 3137 одиниць. ГАЗ-67Б – 1714 штук до кінця війни, а всього – майже 93 тисячі. Усі моделі випускалися у двох версіях – лінійні або радійні (з встановленою рацією).

При замовленні ГАЗ-64 сподівалися отримати автомобіль для застосування як командирський, штабний, легкий тягач. Під час війни автомобіль застосовували у більш широкому спектрі. Часто для транспортування розвідувальних чи піхотних груп. При випробуванні авто буксирувало гармати калібру 76 мм. Проте відзначалося що у надто складних умовах потужності не вистачало. Буксирування артилерійських систем калібру 37, 45, 57 мм проходило в умовах і повного бездоріжжя. У цій ролі ГАЗ-67Б застосовували до повного зняття його із озброєння. Також „ГАЗіки“ застосували в ролі „тачанок“, із кулеметом „Максим“, встановленим на місці заднього сидіння.

Протягом розробки усіх варіантів було створено кілька експериментальних моделей із закритим кузовом, з встановленням на колеса пристроїв для руху по снігу (снігові барабани) тощо.

Під час 2 Світової війни автомобіль застосовувався військами РСЧА, флоту, НКВС та іншими силовими структурами. Також постачався чеським та польським підрозділам, у яких вони застосовувалися ще довгий час після війни. У Польщі джип отримав неофіційну назву „Чапаєв“. Радянські війська застосовували ГАЗ-67Б і під час бойових дій у Кореї.

Після війни ГАЗ-67Б виготовлялися також для сільськогосподарських підприємств, геологів та інших галузей народного господарства.

Небезпідставно вважається. Що ГАЗ-67Б за кількома параметрами переважає американські джипи „Бантам“, „Вілліс“, „Форд Дж-Пі-Ві“ періоду 2 Світової війни.

ГАЗ-64, ГАЗ-67 та ГАЗ-67Б – спеціалізовані армійські легкі автомобілі підвищеної прохідності. Усі моделі виготовлялися з відкритим кузовом, обладнаним стійками для тенту.

Компонування : рамна конструкція капотного типу.

Кузов відкритий, бездверний. Для посадки водія і пасажира поруч має вирізи. На заднє сидіння посадка проводиться через борти. Вирізи можуть закриватися брезентовими шторками, у похідному положенні скрученими і закріпленими до борту. У передній частині кузова встановлені сидіння водія та пасажира. У задній – суцільні сидіння і спинка. Кузов розраховано на 4 місця. За необхідності розміщувалося до 7 чоловік. Цьому сприяли і полиці колісних ніш, верх яких був врівень із сидінням. Для полегшення посадки до бортів приварені дужки, а на кутах кузова – підніжки. У негоду кузов закривали брезентовим тентом, який закріплювався за допомогою дуг, приєднаних до корпусу на шарнірі. Частина автомобілів була виготовлена із однією дугою. Тент закривав тільки зверху (від вітрового скла) та задню частину. Тент був суцільним або з вставленим віконцем для заднього огляду.

Кузов виготовлявся із стальних листів товщиною 1,0 – 1,9 мм. Для міцності та зручності кузов окантовувався привареними трубками. Збирання кузова проводилося переважно точковим зварюванням. Вітрове скло виконано складальним (на капот). Для цього на торцях встановлено ручки. Склоочисник у авто воєнного випуску був тільки перед водієм. Водій мав мінімальну кількість приладів для контролю над роботою двигуна та інших систем.

Двигун. У ГАЗ-64 – ГАЗ-М ; у ГАЗ-67 та ГАЗ-67Б – ГАЗ-64-6004. Обидва – карбюраторні, 4-тактні, з рядним розташуванням 4 циліндрів. Відрізнялися зовнішніми елементами (карбюратори, фільтри тощо). Робочий об’єм – 3280 см³. Охолодження рідинне.

Двигун та його системи встановлено у капоті. Елементи оперення частково взято від вантажного ГАЗ-ММ. Доступ до двигуна проводять через подвійну кришку капота поздовжнього типу. Паливний бак від ГАЗ-ММ на 43 літри встановлено між капотом та кузовом. Його горловина – перед вітровим склом. ГАЗ-67 мав додатковий паливний бак (місткістю 33 л) під сидінням водія. Кришка капота мала виступи-щілини для відведення гарячого повітря від двигуна.

Трансмісія застосовувалася від різних моделей „ГАЗ“. Зчеплення і коробка передач від ГАЗ-ММ. КП – 4 ступінчата із передачею заднього ходу. Роздавальна коробка 1-ступінчата, від ГАЗ-61. Частина автомобілв виготовлялася з можливістю відключення переднього мосту. Мости типу ГАЗ-61 перероблялися спочатку для ГАЗ-64, а потім і для ГАЗ-67 і ГАЗ-67Б і вдосконалювалися.

Ходова частина автомобілів також кілька разів переконструйовувалася, починаючи з рами та інших агрегатів. Для автомобілів типу ГАЗ-67 рама була значно покращена. Підвіска переднього мосту була виконана на 4^-ох чверть-еліптичних ресорах, заднього – на 2^ох напівеліптичних. ГАЗ-64 мав вісім амортизаторів одинарної дії. На ГАЗ-67 встановлювали по шість.

Колеса розміром R16. Для ГАЗ-64 було спеціально створено шини 6,50-16 для підвищення прохідності. Проте в умовах війни випуск їх не задовольняв потреби, тому встановлювали і шосейні 7,00-16 від „Емки“ і „ленд-лізівські“ від „Вілліса“. Диски коліс для ГАЗ-67Б були зміненої форми і з товщого металу.

Гальмівну систему застосовано аналогічну ГАЗ-61. Її покращували, але під час війни виготовляли переважно без змін.

Електрообладнання 6-вольтове. Кількість електроприладів була обмеженою. Акумуляторна батарея у ГАЗ-67 встановлювалася у ніші правого переднього колеса.

Автомобілі мали передній бампер з гаками для буксирування. Ззаду до рами приєднано буксирний пристрій для гармат чи причепів.

На бортах кузова приладнано тримачі для лопат, сокири, іншого інструменту, каністр, патронних коробок тощо. На задньому борті приєднано кріплення запасного колеса.