Дві дати. Всього 4 роки між ними. І десятки мільйонів
людських життів. Нічим не вимірне горе. Невідомість того, що могло б бути, якби
людство не пам’ятало першої. І того, якби не було другої. Правда, друга дата –
наслідок величного 9 травня – Дня Перемоги.
Гриміли останні бої. Уже після Перемоги. Не всі недобитки
змирилися з поразкою. Знадобилося ще два тижні, щоб останній фашист склав
зброю. У цей період у Ставці було вирішено про проведення у Москві Параду
Перемоги. За наказом № 370 Верховного Головнокомандування підготовку до параду
провели у стислі строки. Призначений день – 24 червня. Грандіозне свято було
присвячене тим, хто загинув 22 червня 41, наступного дня і кожного з 1418. Тим,
хто дійшов до Берліна. І тим, хто скалічений, виконав свій обов’язок перед
Батьківщиною, собою і товаришами. 22 червня 1945 року газети опублікували Наказ № 370 про
відзначення Перемоги проведенням на Красній площі Москви параду військ Діючої
армії, Військово-Морського Флоту, гарнізонів Московського військового округу,
військових навчальних закладів.
Підготовка параду проводилася під керівництвом командуючого
Московського ВО генерал-полковника Артєм’єва П.А. Організаторами свята також
були начальник Генерального штабу ЗС СРСР генерал армії Антонов Олексій
Інокентійович і начальник Головного оперативного управління Генштабу
генерал-полковник Штеменко С.М. 
Спеціально для учасників Параду була розроблена нова
військова форма одягу. Особливість – головними уборами служили захисні сталеві
шоломи (каски), танкові шоломи. Воїни авіації, моряки мали кашкети та
безкозирки.
Парад приймав заступник Верховного Головнокомандувача Маршал
Радянського Союзу Георгій Жуков. Командував парадом Маршал Радянського Союзу
Костянтин Рокосовський. Обидва пересувалися верхи на конях у супроводі
вершників генерал-майора Зеленського і підполковника Кликова (відповідно). Верховний
Головнокомандувач Генералісимус Радянського Союзу Й.В. Сталін разом з
керівниками держави і партії перебував на трибуні Мавзолею.  Кожна колона військ – зведений полк фронту, який існував на
час завершення бойових дій і двох фронтів (Карельський і 1 Прибалтійський), що
були розформовані останнім часом. Близько 1000 учасників у кожній колоні були
офіцерами і генералами. Усі солдати, сержанти і офіцери, яким була надана
почесна місія, особливо відзначилися під час боїв, були нагороджені орденами і
перебували у колоні незалежно від роду військ. Колону очолював командуючий
фронтом. Прапороносці несли штандарт фронту і бойові знамена частин, що
відзначилися в боях. Військовий оркестр складався з 1400 музикантів. Музика під
час проходження кожного зведеного полку фронтів була різною. Колони рухалися відповідно розташуванню на фронті з півночі
на південь : Карельський, Ленінградський, 1 Прибалтійський, 3 Білоруський, 2
Білоруський, 1 Білоруський, 1 Український, 2 Український, 3 Український, 4
Український. За колонами фронтів рухався зведений полк ВМФ. У його колоні були
представники Чорноморського, Балтійського і Північного флотів, Дунайської та
Дніпровської флотилій. Представником іноземних підрозділів були тільки солдати і
офіцери Війська Польського які рухалися окремою колоною у складі полку 1
Білоруського фронту. Після полку ВМФ рухалася колона з 200 солдатів, які несли
прапори переможених і скинули їх на спеціально збудований поміст біля Мавзолею.
Особливістю форми цих солдатів були білі перчатки. Завершали рух колони військових частин Московського ВО і
Московського гарнізону, військових училищ і академії, вихованці Суворовських
училищ. Після проходження зведених полків Красною площею рухалася
бойова техніка. У парадних розрахунках пройшли знамениті Т-34 та Иси,
самохідки Су-76, ИСУ-152, „Катюші" різних видів, артилерійські
системи різного призначення і калібрів, велика колона мотоциклістів, інша
техніка. Екіпажі бойових машин під час руху знаходилися всередині. На тягачах
артилерії обслуга розміщувалася у відкритих кузовах. Також окремою колоною пройшли кінологи з собаками 37
окремого батальйону розмінування. Комбат майор Мазовер за особливим наказом
Сталіна ніс кращого собаку батальйону Джульбарса, який у останні дні війни
отримав поранення. Підготовленого прольоту авіації не відбулося бо під час
Параду йшов дощ.
Увечері 24 червня 1945 року проведено останній у тій війні
салют. | 
