Майбутній полководець народився 12 січня 1892 року в селі Вертіївка Чернігівської губернії. Нині – Ніжинський район Чернігівської області України. Його батьки – Петро Савич і Марія Семенівна.

1900 року Михайло пішов до школи. Подорослівши, почав навчатися кравецького ремесла у сусіда Івана Хоменка.

Як зазначали радянські біографи, у юнацькі роки Михайло влаштувався працювати у лісництво відомого поміщика Терещенка для забезпечення конспіративної роботи більшовицької організації.

З початком Першої Світової війни, Михайла Кирпоноса призвали до армії. Служив у 126 запасному полку. Пройшов курси інструкторів з іноземної зброї. 1916 року Кирпоноса направлено на навчання до військово-фельдшерської школи. У серпні 1917 року у складі 285 Ольгопольського полку ротний фельдшер Кирпонос прибуває на Румунський фронт. У ході революційних подій Михайла обрано головою полкового комітету і він увійшов у склад ревкому 5 піхотної дивізії. Згодом – головою Ради 26 корпусу.

Повернувшись з фронту у село, Кирпонос разом з іншими фронтовиками встановлюють радянську владу, створюють збройний загін, який під час німецької окупації проводить партизанські дії. Після створення Центрального військово-повстанського штабу Кирпонос став його членом.

У вересні 1918 року ЦК КП(б)У і Центрального військово-революційного комітету прийняли рішення про створення на базі партизанських загонів двох регулярних дивізій. Політичним комісаром 1^-ої дивізії призначено Михайла Кирпоноса. У склад дивізії входив і Богунський полк відомого майбутнього комдива Миколи Щорса. Згодом політкомісаром полку став Кирпонос.

Після визволення міста Стародуб Михайла Петровича призначено його комендантом. Згодом він формує полк, названий 2^-им Богунським. Комісаром цього полку Кирпонос відбуває на фронт. Другий Богунський полк влився у склад 1 Радянської Української дивізії під командуванням М. Щорса. Після загибелі командира полку, Кирпонос став командиром. За успішні бойові дії М.П. Кирпонос був нагороджений іменним пістолетом „Маузер".

Михайло Кирпонос створює школу червоних командирів яка згодом стала основою Сумського піхотного училища.

Частина джерел вказує на дещо інші „щаблі росту" Михайла Петровича Кирпоноса – командир взводу, роти, батальйону. В тому числі і після навчання у Військовій академії.

Протягом 1920–23 років Кирпонос обирається делегатом для роботи органів влади різного рівня, депутатом Київської міськради.

1923 року Михайло Кирпонос стає слухачем Військової академії (пізніше – імені Фрунзе). Закінчивши у 1927 році Академію, Кирпонос продовжує службу у щорсівській дивізії. А у 1930-34 роках – начальником штабу 51 Червонопрапорної Перекопської дивізії.

1934 року комбрига Кирпоноса призначають начальником Об’єднаної татарсько-башкирської військової школи імені ТатЦВК, незабаром перейменовану у Казанське піхотне училище. 4 листопада 1939 року Кирпоносу присвоєно чергове військове звання „комдив".

З початком радянсько-фінської війни Михайло Петрович пише рапорт про відправку в діючу армію. 29 грудня 1939 року Кирпонос отримав наказ про призначення командиром 70^-ої стрілецької дивізії, яка мала недоліки у бойовій і політичній підготовці. Виправляти їх прийшлося на передовій. Бойовий досвід здобували на підході до відомої „Лінії Манергейма". Комдив навчав підлеглих йому командирів застосовувати одночасно вогонь полкової і дивізійної артилерії, взаємодію піхоти і танків. Проводилося навчання у вже здобутих укріпленнях на підході до головної лінії укріплень.

11 лютого 70^-та дивізія отримала наказ скувати сили противника в районі озера Куолема-ярві, захопивши висоту 34,8. Потім вийти в укріплений район Кархула. У перший день підрозділи дивізії відкинули противника на другу лінію оборони. А комдив отримав завдання вийти на берег Фінської затоки.

17 лютого дивізія вийшла на Виборзьке узбережжя. Подальші бої проводилися з очистки від противника частини півострова Койвісто, островів Ревон-саарі, Пії-саарі, Ханнук-калан-саарі. Штурм островів проводився по кризі замерзлої затоки. Крига була заметена снігом, де ворог встановив інженерні загородження і мінні поля. Ударом з моря дивізія вийшла на узбережжя Фінської затоки, відкинула частини фінських військ і почала просуватися вглиб. При цьому було перерізано шосе Виборг-Гельсінкі, якою йшло постачання укріпрайону. 21 березня 1940 року був укладений мирний договір між СРСР і Фінляндією.

За успішні дії 70^-а дивізія була нагороджена орденом Леніна. Комдиву присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Згідно із введенням у РСЧА генеральських звань, М.П. Кирпонос став генерал-майором.

Михайло Петрович був викликаний у Москву на нараду для обговорення підсумків „фінської кампанії". Його було включено до складу комісії з розробки та внесення змін у бойовий статут. У квітні 1940 року Кирпонос призначений командиром 49 стрілецького корпусу.

Травневу відпустку генерал провів у Казані в колі сім’ї.

Невдовзі Кирпоноса відкликали у Москву, де він отримав призначення на вступ у командування Ленінградським військовим округом. У червні 1940 року Михайлу Кирпоносу присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.

22 лютого 1941 року – Кирпоносу присвоюють звання генерал-полковника, а незабаром призначають командувачем військами Київського Особливого військового округу (КОВО). За короткий час командуючий оцінив діяльність округу, його стан, та приймав міри для підвищення бойової готовності.

далі буде