У ЗС СРСР 253 сд створювалася 3 рази. Мова йде про 253 стрілецьку дивізію 3^-го формування. З’єднання організовано у м. Чапаєвськ влітку 1942 року. У діючій армії – з 31 жовтня 1942 р. До травня 1943 року частини і підрозділи з’єднання воюють на Північно-Західному фронті у складі 11 та 27 армій. До 25 серпня 1943 року 253 стрілецька дивізія у складі 52 армії в Резерві Ставки ВГК.

Очолювали дивізію у цей період генерал-майори Розанов А.Н., Штиков С.Г., полковники Воронін Г.Г., Петров І.П.

1 березня 1943 року командиром 253 сд призначено генерал-майора Бєдіна Єфима Васильовича.

З початком Чернігівсько-Полтавської операції, 253 сд входить у склад 40^-ої армії Воронезького фронту. У цей час її бойовий шлях проліг від харківських сіл і міст до Дніпра.

Бойовий склад 253 стрілецької дивізії :

979, 981, 983 стрілецькі полки,

808 артилерійський полк,
327 окремий винищувально-протитанковий дивізіон,

540 окремий зенітний артилерійський дивізіон,
346 окрема розвідувальна рота,

551 саперний батальйон,
627 окремий батальйон зв’язку (211 окр. рота зв’язку),
330 медико-санітарний батальйон,

521 автотранспортна рота,

292 окрема рота хімзахисту,

4344 польовий рухомий шпиталь,
89 дивізійний ветеринарний лазарет,
44129/2036 польова поштова станція,

1180 польова каса Держбанку,
369/363 польова хлібопекарня.

Від солдата до комдива пройшли у цьому складі підрозділи 253^-ої від Лебедина до Дніпра. Кожного дня втрачаючи своїх побратимів.

Перші великі бої у складі 40^-ої армії – Веприк і Мартинівка, форсування Псла. Далі дивізія визволила десятки сіл Лебединського, Гадяцького, Липоводолинського, Роменського районів. Це її солдати полягли у селах Холодне, Червоне, Синівка, Бірки, Римарівка, Змажино, Глибока Долина, Новоселівка, Середняки. Далі – Лохвицький, Чорнухинський, Пирятинський, Переяславський райони. Дніпро.

Поруч з батальйонами 161 сд почали форсування і бійці 253^-ої, яка захоплювала плацдарм з півночі Букринського вигину біля села Ходорово. На правому березі один з полків вів бій за село, а інші підрозділи дивізії продовжували переправу.

Плацдарми 161, 253, 38 дивізій розширилися у знаменитий Букринський.

У листопаді 1943 р. комдивом став полковник Філатов А.Є.

Протягом жовтня-листопада 1943 року 253 дивізія веде бої за утримання плацдарму та його розширення. Потім підрозділи дивізії ведуть бої за визволення Києва та в Київській оборонній операції. 3 грудня 253 стрілецька дивізія виведена у резерв.

15 грудня 253 дивізія вступила в бої у складі 65 А на білоруському фронті (Центральний). За визволення 14 січня 1944 року міста Калинковичі (сучасна Гомельська область) дивізія отримала назву „Калинковицька". У березні переведена в резерв, у 3^-ю Гвардійську армію.

З 18 квітня 1944 року до кінця війни 253 стрілецька дивізія у складі 3 Гвардійської армії 1 Українського фронту.

Протягом 1944 року – участь в Львівсько-Сандомирській операції та наступ по її завершенні. Форсовано Сан, Віслу, інші ріки, визволення Польщі.

З травня 1944 р. командирами дивізії були полковники Кантарія І.Г., Єригов В.А., Насібулін Х., генерал-майор Василенко Є.І. З 13 квітня 1945 року – знову полковник Епін Є.П.

У 1945 році підрозділи вийшли на береги Нейсе. А потім 3 Гв.А була перенацілена на Дрезденський напрямок. Війну завершено участю у Пражській операції.