15.02.1899 – 04.03.1997

Народився Петро Вакулович у селі Степанки (нині : Черкаський район Черкаської області). Працював машиністом.

У РСЧА з 1919 року. Учасник громадянської війни. Нагороджений орденом Червоного Прапора.

Проходить навчання і командує різними підрозділами та частинами у Київському ВО. 1925 року Тертишний закінчує Київську об’єднану військову школу. А перед самою війною – курси „Выстрел".

У Великій Вітчизняній війні полковник Тертишний з липня 1941року. Спочатку служба у танковій частині. З грудня 1941р. – командир 237 сд, яка вступає в бої влітку 1942 року. У серпні 1942 року Петро Тертишний призначений комдивом 161 сд 60^-ої армії Воронезького фронту. З осені 1942 року дивізія у складі 38 армії. На початку 1943 року Тертишний проводить бої з прориву оборони фашистів під час Сталінградської битви.

У березні сорок третього 161 сд переходить у підпорядкування 40А, знаходячись біля Богодухова. Після оборонних боїв, командир відводить свою частину на відпочинок у другий ешелон армії. Йде підготовка до літнього наступу, який почався битвою на Курській дузі. По її завершенні – визволення Харківщини та Сумщини, під час визволення Лівобережної України.

161 дивізія під командуванням Петра Вакуловича першою серед з’єднань Воронезького фронту вийшла до Дніпра та захопила плацдарми на правому березі. Указом Президії ВР СРСР 23 жовтня 1943 року генерал-майору Тертишному присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На Правобережжі Тертишний командує дивізією в боях за Київ, Житомирсько-Бердичівській операції, але вже в складі 15 стрілецького корпусу 60 армії. Після визволення правобережної України – бої за Польщу. Тут генерал приймає 15 стрілецький корпус, яким командує до кінця війни.

У Союзі Тертишний продовжує службу комкором, а пізніше – заступником командуючого Туркестанським військовим округом. У 1949 році він закінчує навчання в Академії Генерального штабу. Продовжує службу до 1954 року.

З виходом у запас, повертається на Україну. Проживав у Києві.