За наказом Ставки ВГК для оборони Воронежа 7 липня 1942 року створено Воронезький фронт. Командуючим військами фронту Ставка призначила генерал-лейтенанта Голікова Ф.І. (рос.: Филипп Иванович), а за тиждень, 14 липня, – генерал-лейтенанта Ватутіна Миколу Івановича. Воронезький фронт спочатку об’єднував війська 40, 60 та 6 армій, 2 повітряну армію, танкові, артилерійські, зенітні та інші частини. Протягом війни його склад змінювався.

У липні 1942 року війська фронту проводять Воронезько-Ворошиловградську оборонну операцію. До контрнаступу радянських військ Воронезький фронт протидіє німецькій армії, а потім – проводить або бере участь у Сталінградській битві та низці операцій : Середньодонська, Острогожсько-Росошанська, Воронезько-Касторненська. У лютому-березні 1943 року проведено Харківську наступальну, а потім оборону  операції.

3 22 жовтня 1942 року військами фронту знову командує Ф.І. Голіков. А з 28 березня 1943 р. – генерал армії Ватутін М.Ф.

До середини літа війська фронту ведуть переважно позиційну оборону. 5 липня 1943 року Воронезький фронт вступає у знамениту Курську битву. Після її завершення – проводить Харківсько-Бєлгородську операцію, і без перерви – Сумсько-Прилуцьку та вступає у Битву за Дніпро.

20 жовтня 1943р. рішенням Ставки ВГК фронт перейменовано у 1 Український. 6 листопада війська фронту звільняють Київ. До 22 грудня 1 Український фронт проводить Київську оборонну операцію.

Після поранення і загибелі Ватутіна у березні 1944 р. фронт очолив Маршал Радянського Союзу Жуков Г.К. З травня і до кінця війни військами 1^-ого Українського фронту командував Маршал РС Конєв І.С.