6 вересня командування Воронезького фронту вирішило повернути напрям лівої частини сорокової армії південніше, у бік частин противника, які протистояли 47^-ій армії. Наступ було намічено розпочати 9 вересня.

Німці передбачаючи такий хід подій, 7 вересня провели контрнаступ проти 40 А, який було витримано і з допомогою приданих танкових частин плацдарм на правобережжі Груні розширено. Можна вважати, що наступ, запланований на дев’яте вересня розпочався на два дні раніше. За кілька днів підрозділи сорокової армії визволили десятки населених пунктів сучасних Роменського, Липоводолинського та Гадяцького районів. У повідомленні Радінформбюро за 9 вересня повідомлялося про визволені на Прилуцькому напрямі населені пункти : Синівка, Семенівка, Капустинці, Підставки, Великі Будища, Плішивець ; 10 вересня – Липова Долина.

Саме у ході цих подій визволено Глибоку Долину, Рудку Степову, Малу Побиванку та Пирятинщину. Напрями ударів проходили у секторі Північний схід – Схід. 40 армія у цей період складалася з двох стрілецьких корпусів (52 ск і 47 ск), артилерійських та інших частин бойової підтримки та тилової служби. Їй були придані 2 і 6 танкові корпуси, 1664 винищувально-протитанковий артилерійський полк (рос.: ИПТАП).

Лівофланговим був 47 стрілецький корпус, що вів наступ південніше від напрямку 52 ск і у взаємодії з 47^-ою армією. Частини та підрозділи 47^-го ск за 2-3 дні пройшли з важкими боями територію від Груні до Хоролу, від Гадяча до Липової Долини. На цьому шляху залишилися назавжди бойові побратими.

47 ск 40^-ої А у ці дні складався з 38, 161, 253, 309 стрілецьких дивізій, підрозділів артилерії, розвідки, саперів. 38 сд була лівофланговою і разом з частинами 47 А визволяла Гадяч. 309 сд взаємодіяла з лівим флангом 52 стрілецького корпусу. 161 та 253 стрілецькі дивізії проклали шлях могилами своїх бійців від Мартинівки і Веприка до Римарівки, через Змажино (Римарівської с-ради), Глибоку Долину, Рудку Степову, М. Побиванку, Пирятинщину – до Краснознаменки, Середняків, Лохвиці. У зведенні Радінформбюро за 12 вересня повідомлялося про звільнення Гадяча, Малих Будищ, Краснознаменки, Розбишівки, Середняків.

Отже, повне звільнення сіл Малопобиванської сільської ради настало 11 вересня 1943 року. На жаль, не можу назвати всі частини, що приймали участь. Головним чином це відбулося завдяки, як і належить, піхоті – 161 та 253 стрілецьким дивізіям під командуванням (відповідно) генерал-майора Тертишного Петра Вакуловича та генерал-майора Бєдіна Єфима Васильовича.

Наступ проводився при підтримці танкової частини, артилерії Ставки ВГК, реактивної артилерії, авіації.

13 вересня війська 40 А визволили Лохвицю. Особливо відзначилися полки 309 стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Д. Дрьоміна.

Надалі бойовий шлях 47 стрілецького корпусу 40 А пролягав через звільнення північно-східної частини Гадяцького району та Полтавщини. Дивізії 47 ск 18 вересня визволили Лубни.

17 вересня Радінформбюро повідомило про визволення Чорнух. 18 вересня – Пирятина і Прилук. Пирятин визволено частинами південного крила 40^-ої армії. Прилуки – 18 вересня 42 гвардійською стрілецькою дивізією 52 ск 40^-ої армій.

Завдяки потужному удару 40 армії, приданої авіації, артилерії, танкових частин, німецьке командування відводить війська з межиріччя Псла і Хоролу.

Частина німецького угрупування була розділена і з’єдналася вже на рубежі Дніпра. 19 вересня командуючому 40^-ої армії Москаленку К.С. присвоєно військове  звання генерал-полковника.

20 вересня за наказом командуючого Воронезьким фронтом генерала армії М. Ватутіна з району м. Ромни 3 гвардійська танкова армія під командуванням генерал-полковника танкових військ П. Рибалка та 1 гвардійський кавалерійський корпус зробили кидок у напрямі Переяслава-Хмельницького.

Вночі 22 вересня передові підрозділи вийшли до Дніпра у районі Ржищева і Великого Букрина і з ходу, за допомогою партизанів, переправилися на правий берег Дніпра.

Увечері 23 вересня підрозділи 161 стрілецької дивізії 40^-ої А почали переправу через Дніпро. Цього дня Степовий фронт визволив Полтаву.

За кілька днів 38 армія Воронезького фронту форсувала Дніпро у районі Лютіжа. Чернігівсько-Полтавська операція завершилася 30 вересня після виходу всіх трьох фронтів на береги Дніпра.