Олесь Гончар

Фронтова лірика

Віхола
Нагадала мені віхола,
Що окоп мій заміта,
Як ти в госпіталь приїхала,
Вся від сонця золота.
Вся в цвіту пругкої зрілості,
Смаглошока і туга,
Від дівочої невмілості
Іще більше дорога.
Чи й тобі оця хурделиця
Хоч, що-небудь нагада ?
...Сніг сухий степами стелиться
І окоп мій заміта.
1943 р.

Май мужність...
Май мужність, ти, зізнатися у всьому.
Що вже нема колишнього вогню,
Що рада б ти віддатися другому,
Що я тобі його не заміню.
Май чесність, ти, присяги всі зламати,
При місяці прошептані колись.
Не можеш ти по-памяті кохати.
Не хочу жертв. Не треба.
Не проси.
1945 р.