|
худ. Раєв С.
У Другу світову війну Україна вступила з перших днів від її початку. 1 вересня 1939 року війська фашистської Німеччини напали на Польщу. За радянсько-німецьким договором, 17 вересня Червона Армія перейшла східний кордон Польщі і вступила на західні землі України і Білорусі.
22 червня 1941 року. Війна. Страшне слово. Смерть. Розруха. Голод. Пожежі. 1418 днів лихоліття.
Причина війни – покорення світу.
Причина поразок – не одна. Найголовніші :
1. знищення командного складу РСЧА під час репресій та вияв недовіри народу до влади після репресій та голодоморів.
2. страх керівництва СРСР спровокувати агресора призвів до багатьох помилок.
3. недовіра розвідці на всіх рівнях.
4. війська не були зосереджені у необхідних районах, мобілізація запізніла.
5. відсунення кордону на захід у 1939 році стало не перевагою а недоліком. Укріпрайони на старому кордоні було розукомплектовано, а на новому не створені на належному рівні.
6. у перший день війни понесені значні матеріальні і технічні втрати, що продовжувалися і протягом наступних тижнів.
7. керівництво військами було розлагоджено як незадовільним технічним станом засобів зв’язку, так і диверсіями.
8. технічна відсталість Червоної армії на початку війни :
• майже повна відсутність легкої автоматичної зброї (пістолет-кулеметів, автоматичних і напівавтоматичних гвинтівок) ;
• повна відсутність легких протитанкових засобів ;
• кулеметне озброєння піхоти („Максим" і ДП) вступало основному кулемету Вермахту – універсальному MG.34 ;
• насиченість автотранспортом і механічною тягою незадовільна, бронетранспортери відсутні ;
• танкові війська та авіація тільки розпочали переозброєння.
• авіація втратила значну частину техніки у перші дні війни ;
Швидкий відступ призводив до ще більших втрат і зменшення мобілізаційних ресурсів.
Але. Наш народ вистояв і переміг.
Завдяки національному духу, стійкості і самопожертві. Завдяки піхотинцям, пілотам, танкістам, морякам, артилеристам. Завдяки єдності українців, росіян, вірменів, казахів, білорусів, грузинів, узбеків та воїнів десятків національностей Радянського Союзу. Завдяки фронтовикам і працівникам тилу.
Уже з перших хвилин війни відомі імена героїв.
Старший лейтенант Іванов Іван Іванович, пілот 46 винищувального полку, загинув при тарануванні бомбардувальника Не-111 о 4 годині 25 хвилин 22 червня 1941 року. Тільки у цей день його подвиг повторили кілька льотчиків. 26 червня екіпаж бомбардувальника під командуванням М.Ф. Гастелло здійснив наземний таран.
Застава лейтенанта А. Лопатіна, Брестська фортеця. Прикордонники, як і належить, першими зустріли ворога на землі і вкрили себе славою.
Політрук А. Панкратов, пілот Ю. Харитонов, санінструктор Кокорін… та більшість з них залишаться невідомими.
Уже з перших днів кращі з воєначальників опанували мистецтво нової війни. Серед них – начальник Генштабу, а потім командувач фронтів Г. Жуков, нарком РСЧФ Н. Кузнецов, командувач Південно-Західного фронту М. Кирпонос, командири дивізій, полків, ескадрилій.
Країна мобілізувалась. Кращі розробки зброярів втілились у метал. Бійці отримали нову зброю, літаки, танки. Командири – досвід. Крок за кроком, п’ятачок за п’ятачком відвойовувалась рідна земля. День за днем, з ночі – в ніч.
Ми перемогли.
Велика ціна усього цього. Найбільша – людські життя. Мільйони життів. Десятки мільйонів.
Пам’ятаймо !
|
