Ручна граната з 50-мм міни

С Р С Р

З боїв Зимової війни радянськими військами взято досвід застосування фінською піхотою мінометних мін як ручних гранат. Щоправда, фінські гранати цього типу створювалися спеціально. M/32 Mortar та m/41-43 Mortar були пристосовані для метання вручну або пострілом з міномета, вгвинчуючи чи вигвинчуючи хвостову частину.

Радянська піхота застосовувала такі гранати, як вибракувані міни, споряджені на заводі запалами. РСЧА мала на озброєнні ротні міномети калібру 50 мм трьох зразків : 1938, 1940 і 1941 року. Виробництво гранат з мін проводилося з 1941 року. Принаймні, зустрічаються гранати помічені 1941 роком виготовлення. У середині війни ротні міномети були зняті з озброєння та вилучені з військ. Тому випуск мін також зупинили, а відповідно і гранат. Про те чи офіційно граната приймалася на озброєння існують протиріччя.

Перетворення гранати в міну відбувалося на будь-якому етапі вибраковки. Тому зустрічаються зразки, майже повністю виготовлені як міна. Можливо були проблеми з нарізанням різьби чи невідповідністю діаметру заданому калібру. Частина зразків мала корпус не повністю обточений до стандарту або без отвору для хвостовика. У будь-якому випадку на гранату не встановлювали хвостову частину і запал. Гніздо запалу пристосовували для вгвинчування стандартних запалів ручних гранат. Застосовували вставки з бакеліту або вгвинчували стальну заглушку з отвором меншого діаметру.

За своїми бойовими характеристиками граната відноситься до протипіхотних гранат оборонного призначення з дистанційним запалом. Найчастіше зустрічаються гранати із запалом системи Ковешнікова. Більш пізнішого виробництва – із УЗРГ. Обидва запали схожі між собою і за способом застосування. Перед метанням потрібно вигвинтити з корпусу гранати пробку і замість неї вкрутити запал. Потім утримуючи запобіжний важіль притиснутим до корпусу, виймають запобіжну чеку і здійснюють кидок. (більш детально про запали див. у статтях про гранати РГ-42 та Ф-1)

Корпуси гранат-мін могли бути стальними (індекс – 0-822) або чавунними (0-822А) і мали різницю у масі.

Заряд вибухової речовини становив 90 грамів тротилу.

Граната мала досить потужну фугасну дію та масивні осколки з дальністю польоту більше 100 м. Але ефективний радіус ураження був значно меншим.