50-мм миномёты РМ-38 / РМ-40
С Р С Р
З початку 1930 років у СРСР почалося конструювання мінометів різного призначення. Вплив на це мало масове прийняття мінометів у більшості армій Європи, в Японії, США та інших куточках світу.
З самого початку йшло створення середніх та легких зразків. У РСЧА їх називали за призначенням : батальйонний, ротний, гірський, полковий, а згодом – дивізійний. Першим прийнятим на озброєння був 82-мм батальйонний БМ-36.
Потім : 107-мм, 120-мм, 37-мм. Більшість з них вдосконалювали протягом наступних років і деякі з них продовжують перебувати на озброєнні і в даний час в арміях кількох країн.
Найбільше проблем було чомусь з найлегшими мінометами. 37-мм міномет-лопата не задовольняв військове керівництво ще з 1940 року але застосовувався до кінця 2 Світової війни. Ротних мінометів на озброєння за три роки прийнято 3 зразки але такої популярності як, скажімо БМ-38 чи 120-мм, вони не мали.
50-мм ротный миномёт образца 1938 г.
Конструкторські роботи над зразком легкого міномета почалися в 1936 році. Їх проводило конструкторське бюро СКБ-4 в Ленінграді під керівництвом Бориса Івановича Шавиріна. Наступного року міномет був готовий до випробувань. Після них сформували тактико-технічні вимоги і зразок допрацьовували.
У 1938 році на озброєння РСЧА прийняли „50-мм ротный миномёт образца 1938 г. (РМ-38)“. Головне артилерійське управління (ГАУ) присвоїло йому індекс 52-М-822Ш. Іноді міномет та його наступника позначають як РМ-50.
Серійне виробництво почалося у 1939 році і за короткий час (близько 1 року) виготовили майже 19 тисяч одиниць.
„50-мм ротний міномет зразка 1938 року (РМ-38)“ сконструйовано за класичною схемою „уявного трикутника“. Він складається з ствольної частини, опорної плити, амортизатора, переднього лафета-сошки з механізмами горизонтального і вертикального наведення, прицілу.
50-мм РМ-38 – дульно-зарядний міномет, постріл з якого ведеться шляхом опусканням міни в ствол та спрацювання її метального заряду від само наколювання. Тобто, жало ударника є постійним. Дальність пострілу регулюється двома фіксованими положеннями стволу та газовим краном.
Ствольна частина складається з стволу, механізму газового регулювання дальності пострілу, казенної частини з вузлом кріплення в опорній плиті.
Ствол з гладким каналом, довжиною 77,5 см.
Міна краплеподібної форми, масою 920 г. Має підривник ударної дії, встановлений в головну частину, та коротку хвостову частину у вигляді трубки з приєднаними 4-ма перами стабілізатора. Метання міни забезпечувалося тільки внутрішнім зарядом масою 4,5 г. Маса вибухового заряду – 90 г.
Під час радянсько-німецької війни 1941-45 рр. міни застосовували як ручні гранати з запалами Ковешнікова чи УЗРГ.
Опорна плита овальної форми, розміщена впоперек. Знизу приєднано сошник.
Амортизатор пружинного типу приєднується до стволу хомутом.
Лафет складається з механізмів наведення та 2-ногої сошки. Кожна нога виготовлена з двох частин. Вгорі із зігнутого листового металу, внизу – штир. Ноги мають сошники у вигляді пластин та загострень.
Приціл механічний, встановлений на механізмі горизонтального наведення.
Наведення міномета по горизонту здійснювалося ручкою з лівого боку. Кут обстрілу – 6о.
Вертикальний кут стволу фіксований : 45 або 75 градусів.
Політ міни на максимальну дальність здійснювався при куті 45о та повністю закритому газовому крані. Мінімальна дальність пострілу на 200 метрів досягалася з повністю відкритим краном і стволом, встановленим під кутом 75о.
Обслуга міномета – 2 бійці : командир-навідник та заряджаючий-піднощик. У поході міномет переносив навідник у наспинному в’юкові. Другий номер переносив запас мін.
На марші міномети та боєзапас перевозилися спеціально сконструйованим кінним візком МП-38, розрахованим на мінометне відділення – 3 міномети.
Міномет пройшов бойове випробування в боях Фінської (Зимової) війни, де охарактеризувався кількома важливими недоліками : недостатньою мінімальною досяжністю : великою висотою, що демаскувало обслугу ; дистанційним краном, що відбивав гази вниз і в лице навідника, а поділки його шкали не відповідали потрібній дальності ; великій масі, як для такої простої системи ; ненадійне кріплення прицілу, який збивався при пострілі або й зовсім зміщувався.
РМ-38 вирішили покращити ще в ході війни. Невдовзі на озброєння прийняли, дійсно кращий міномет.
50-мм ротный миномёт образца 1940 г.
„50-мм ротный миномёт образца 1940 года (РМ-40)“ пройшов технічне випробування в кінці Фінської війни і був прийнятий на озброєння. Модернізацію проводило те ж СКБ-4 під керівництвом Шавиріна. Серійний випуск впроваджено пізніше. Але продовжувався недовго. У 1941 році був створений новий РМ-41.
Всього мінометів РМ-38/40 виготовлено близько 24 тисяч штук. На РМ-40 припадає лише близько 5.000.
Застосовувалися міномети до кінця війни. Хоч у 1943 році прийняли рішення про вилучення з військ усіх 50-мм зразків.
Після війни РМ-38 та РМ-40 постачалися до Кореї (КНДР), В’єтнаму і, можливо, іншим арміям.
Трофейні міномети застосовувала Німеччина як „5 см Granatwerfer 205/1(г)“, а Фінляндія як „RM-39“.
Також міномети перебували на озброєнні армії Румунії, яка отримала їх після капітуляції в 1944 році.
„50-мм ротний міномет зразка 1940 року (РМ-40)“ був більш технологічним і легшим. Але виправили не всі недоліки, що були у РМ-38.
Загальна довжина стволу зменшена до 63 см.
Механізм регулювання дальності пострілу став більш досконалим.
Опорна плита дещо масивніша, виготовлялася штампуванням. На верхній поверхні був обідок, який відбивав гази вперед.
Кріплення прицілу зміцнили, проте не зовсім надійно.
Амортизатор став одинарним.
Лафет-сошка мав ноги, що виготовлялися повністю штампуванням і без сошників.
Частина джерел повідомляє про зменшення мінімальної дальності пострілу до 100 метрів, завдяки третьому фіксованому куту встановлення стволу у 82о.
ТТД 50-мм РМ-38 // 50-мм РМ-40 :
Повна довжина стволу : 775 мм // 630 мм ;
максимальна дальність стрільби : 800 м ;
Vо міни : 65 – 97 м/с ;
максимальна скорострільність : 30 п./хв.;
маса : 12 кг // 10 кг.
| 
