50-мм ротный миномёт образца 1941 года
С Р С Р
Міномет калібру 50 мм на озброєння РСЧА був прийнятий у 1938 році. Його виготовили майже 20.000. Одночасно проводили модернізацію і в 1940 році на озброєння прийняли РМ-40. Випуск здійснювали близько року кількістю у 4 рази меншою за попередній. Всього обох моделей виготовлено близько 24 тисяч одиниць. За іншими даними – більше 29.000. Причина зупинки виробництва – незадоволеність військового керівництва зразком, а також – розробка нової моделі.
Новий міномет створювався очевидно під впливом конструкції німецького 50-мм міномета та інших подібного типу. Зразок створено у СКБ (спеціальне КБ / „шарага“) під керівництвом конструктора В.Н. Шамаріна. Розробку почали очевидно у 1940 році після закінчення Фінської війни.
На озброєння зразок прийнято у 1941 році з назвою „50-мм ротный миномёт образца 1941 года (РМ-41)“. Протягом виробництва у конструкцію вносилися незначні доробки. Випуск завершили у 1943 році в зв’язку з прийняттям рішення про неефективність мінометів даного калібру. Така ситуація була і в Вермахті. Міномети в діючих частинах РСЧА вилучалися з підрозділів. Проте частково РМ-41, як і РМ-38/40, застосовували до завершення війни.
50-мм миномёт РМ-41 – дульно-зарядний міномет сконструйований за схемою „глуха плита“. Призначався для ведення бойових дій безпосередньо в передових порядках і підтримки піхотних рот і взводів. Вогонь з міномета забезпечував знищення живої сили противника на відкритій місцевості та в легких укриттях на дальності до 800 метрів. Стрільба велася навісним вогнем з візуальним спостереженням за ціллю або при її знаходженням за перешкодами. Позиція міномета могла влаштовуватися на відкритій місцевості в ході наступу, в окопі чи з укриттів.
Постріл здійснюється від наколювання капсуля метального патрона міни об жорстко закріплений бойок.
„50-мм ротний міномет зразка 1941 року (РМ-41)“ складається з ствольної групи, газового механізму регулювання дальності пострілу, механізму наведення та утримання стволу, опорної плити, прицілу.
Дальність пострілу залежить від кута нахилу стволу та об’єму порохових газів, що залишаються у стволі з допомогою газового механізму. Метальний заряд розміщено тільки у встановленому в міні патроні.
Ствольна група та механізм регулювання дальності пострілу становлять один вузол.
Механізм регулювання дальності пострілу складається з кожуху, газовідвідної трубки, дистанційного крана з ручкою управління. Кожух – це корпус, що служить для встановлення стволу, газової трубки та крана і закріплення до казенника. Газова трубка розміщується знизу стволу і скріплена з ним хомутом. Дистанційний кран служить для зміни тиску газів у стволі під час пострілу та, відповідно, вибору необхідної початкової швидкості міни. Ручка крана розміщена під корпусом газового механізму довкола казенної частини. Прокручування ручки призводить до викручування казенника з корпусу газового механізму. При цьому утворюється щілина між зрізами стволу та газової трубки і корпусом. Гази при пострілі витісняються з стволу в трубку. Чим більша щілина, тим тиск газів у стволі менший.
Ствол РМ-41 вгвинчується у кожух (корпус) і закріплюється контргайкою. Канал стволу гладкий. Казенна частина стволу закріплюється в лафеті.
Опорна плита служить для сприймання енергії відбою пострілу та встановлення на ній інших вузлів. Плита виготовляється штампуванням та зварюванням.
Знизу до плити приєднано ґрунтозачепи. Зверху – ручку для перенесення, підп’ятник та механізм горизонтування. Підп’ятник забезпечує приєднання до опорної плити лафета і його обертання для зміни кута горизонтального наведення. Механізм горизонтування служить для правильного розміщення лафета і прицілу відносно горизонту. Для цього він обладнаний пружиною, поперечним та поздовжнім рідинними показниками (рівнями) і, відповідно, двома ручками.
Механізм наведення та утримання стволу складається з лафета, ручки горизонтального наведення, повзуна із замикачем.
Лафет складається з основи та важелів. Основа забезпечує обертання в горизонтальній площині, а важелі – у вертикальній. Основа закріплюється до підп’ятника опорної плити і має змогу обертатися, що забезпечує зміну кута повороту стволу. Передня частина основи приєднується до пружини механізму горизонтування. Важелі служать для утримання стволу. Ручки – для вибору необхідного положення лафета і стволу. Вибір вертикального кута стволу забезпечується повзуном та його замикачем. Ствол може бути встановленим тільки у двох фіксованих положеннях : 50 або 75 градусів. Верхня частина повзуна рухається по газовій трубці. Для зміни положення слід натиснути на замикач і рухати повзун вгору чи вниз.
Прицільні пристосування 50-мм РМ-41 застосовуються для ведення вогню прямим наведенням (при візуальному спостереженні за ціллю) та для стрільби з закритої позиції або по цілі за перешкодою. Приціл складається з кутоміра, що служить для точного наведення та мушки з ціликом.
Боєприпасами в міномета служили осколкові міни О-822 кількох типів. Зовні відрізнялися в основному кількістю пер стабілізатора (6 або 4). Спочатку застосовувалися ті ж міни, що і для РМ-38 та РМ-40. Потім міна трохи змінилася. Корпуси виготовлялися з сталі або сталистого чавуну. Кількість пер стабілізатора зменшили. Підривники використовувалися кількох типів. Один з них мав пластмасовий корпус. Тому масу мін вказують різну : від 850 г – до 910 грамів.
Міни краплеподібної форми. Підривники ударної дії, встановлені в головну частину. Хвостова частина у вигляді трубки з перами стабілізатора. Метання міни забезпечувалося тільки внутрішнім 4,5-грамовим зарядом ; у пізніших модифікаціях – масою 4 г. Маса вибухового заряду – 90 г.
Ці міни застосовували як ручні гранати, де замість підривників встановлювали запали Ковешнікова або УЗРГ.
Встановлення міномета у бойове положення здійснювалося швидше ніж у зразків з лафетом-сошкою. Потрібно поставити опорну плиту на ґрунт щоб її нижня поверхня мала надійне зчеплення. З допомогою ручок горизонтуючого механізму вирівнювався лафет. Горизонтальне наведення проводиться ручками, розміщеними в передній частині лафета. Сектор ведення вогню не перевстановлюючи плиту – 16о.
Основний кут вертикального наведення стволу є 50о. Встановлення стволу на 75о застосовували при стрільбі на віддаль меншу за 100 метрів або близькому розміщенні позиції від високої перешкоди.
Вибір дальності пострілу здійснювали дистанційним краном з допомогою шкали з поділками 100, 120, 140, 160, 180, 200, 300, 400, 500, 600, 700, 800, що відповідало метрам. При куті стволу в 75 градусів дальність зменшувалася вдвічі. Тобто, для ведення вогню на 50 метрів потрібно встановити кран на позначку „100“ (максимально відкритий). При закритому крані і встановленому під кутом 50о стволі, міна летіла на максимальну дальність 800 метрів. Найвища точка її траєкторії досягала 216 метрів.
Маса РМ-41 у бойовому положенні становила 10 кг. Міномет переносився у в’юкові за спинною навідника. У в’юкові переносилися банник та сумка з ЗІПом.
Загальна маса – 12 кг. У складеному положенні ствол нахилявся паралельно опорній плиті. Дульний отвір закривався прикріпленим до в’юка чохлом.
Заряджаючий мав свій в’юк, пристосований для перенесення лотків з мінами.
При зміні бойової позиції міномет можна було переносити за ручку опорної плити чи іншим способом. Але не рекомендувалося за ствол, бо збивалося налаштування газового крана. З 1942 року міномет виготовлявся з спеціальною ручкою для перенесення в бою. Вона виготовлялася із шкіри і закріплювалася до стволу та казенника.
Чи застосовувалися кінні візки для перевезення трьох мінометів та боєзапасу для них інформація відсутня.
Також немає даних про застосування міномета в арміях інших країн.
ТТД 50-мм РМ-41 :
довжина стволу : 728 мм ;
максимальна дальність стрільби : 800 м ;
максимальна Vо міни : 97 м/с ;
максимальна скорострільність : 30 п./хв.;
маса : 10 кг.
| 
