Ручная граната 1942 года

С Р С Р

Протягом радянсько-німецької війни РСЧА застосовувала кілька зразків ручних гранат. 4-річні бойові дії кілька-мільйонної армії на величезній території потребували незліченної кількості гранат. Досвід початку війни привів до створення гранати яку можна було виготовляти не тільки на спеціалізованих підприємствах. Також вимогою була простота і швидкість в підготовці до застосування. Хоча це було зумовлене застосуванням нового запалу.

На початок війни радянська піхота мала на озброєнні два основних зразки ручних наступальних гранат : універсальну РГД-33 та РГ-41, що мала б її замінити. Проте, РГД-33 продовжували виготовляти до кінця війни, а випуск РГ-41 через складність конструкції припинили після прийняття на озброєння РГ-42.

Граната РГ-42 одна з найвідоміших у світі. У СРСР випуск гранати було зупинено в середині 1950^-их років після прийняття на озброєння РГД-5. Але за післявоєнне десятиліття РГ-42 виготовили стільки, що її не зняли із озброєння до розпаду СРСР, хоч і застосовували в багатьох конфліктах.

Вважається що запаси гранат залишаються до цього часу. Прте, їх застосування у російсько-українській війні не зафіксовано.

РГ-42 постачалася до дружніх країн. Крім того, копії виготовляли у Польщі, Румунії та Китаї.

Популярність гранати завдячується її пристосуванню до запалу УЗРГ, сконструйованому для оборонної Ф-1.

Зразок створено в конструкторському бюро ГСКБ-30 заводу №58. Автор – С.Г. Коршунов. На озброєнні перебувала з індексом ГАУ 57-Г-703.

РГ-42 – наступальна осколкова граната із запалом дистанційної дії. Застосовано вбудований осколковий елемент, але зустрічаються фото гранат воєнного часу з зовнішніми осколковими чохлами. Можливо пристосованими від РГД-33 чи інших.

Граната складається з корпусу та запалу. Корпус циліндричний, виготовлений з жерсті. Має основу та привальцовані до неї кришку і дно. У центрі кришки знаходиться отвір. Кришка підсилена приклепаною пластиною (спочатку) або меншого діаметру диском (у пізніших випусках) до яких прикріплена центральна трубка для встановлення запалу. Трубка виходить нагору і має внутрішню нарізану або накатану різьбу.

Всередині довкола стінок встановлено основний осколковий елемент у вигляді рулону стальної стрічки (у більшості джерел про радянські гранати вказується, що стрічка згорнута 3-4 рази). Поверхня стрічки має наскісні насічки, для поділу на осколки у вигляді ромбів.

Простір гранати від осколкової стрічки до трубки запалу заповнено вибуховою речовиною. Застосовано тротиловий заряд масою 110 грамів.

З початку випуску граната застосовувалася із запалом УЗРГ. У післявоєнний час – з модернізованими УЗРГМ та УЗРГМ-2. Запал дистанційного типу, зібраний в одному корпусі та до половини вгвинчується у центральну трубку гранати. У нижній частині запалу розміщено капсуль-ініціатор, уповільнювач і детонатор. У частині, що знаходиться над корпусом гранати, розміщено ударно-запобіжний механізм. Також запал має запобіжний важіль.

Граната РГ-42 зберігається і транспортується без запалу, а отвір закрито пробкою (в різні роки виготовлялася з різних матеріалів).

Для приведення гранати в дію потрібно вгвинтити запал в корпус. Утримуючи гранату в руці притискають важіль і розпрямляють вусики запобіжної чеки. Потім виймають чеку за кільце і проводять кидок.

Запобіжний важіль спочатку втягується бойовою пружиною всередину а потім сприсає з виточки ударника і відпадає від гранати. Пружина посилає ударник вниз і його жало розбиває капсуль. Від іскр капсуля загорається уповільнювач. Час його горіння становить 3,2 – 4,2 с. У запалі УЗРГ застосовувався чорний порох. При модернізації зверталася увага на застосування сполук з вищою надійністю та точністю горіння. Після того як уповільнювач догорить до капсуля-детонатора заряд ВР гранати вибухне.

При вибухові гранати утворюється близько 1000 осколків які розлітаються на віддаль 25 – 30 метрів. Основна їх маса має вражаючу енергію на віддалі до 15 м. Радіус повного ураження становить до 10 метрів.

Маса гранати 420 грамів. Діаметр корпусу – 55 мм, повна висота гранати становить 121 мм.