Ручная граната образца 1941 года

С Р С Р

Складність конструкції гранати РГД-33 породжувала її низьку технологічність і довгий час підготовки перед метанням. Тому з кінця 1930^-их років в СРСР проводили конкурси з розробки та прийняття на озброєння нових гранат. У 1940 році було проведено підсумки конкурсу і за його результатами в 1941 р. на озброєння прийняли зразок створений в ГСКБ-30 заводу № 58. Конструктор гранати – Н.П. Бєляков.

Граната РГ-41 виготовлялася близько 1 року, тому інформацію про неї в радянській літературі знайти досить важко. Було випущено незначну кількість одиниць і навіть не всі піхотинці-фронтовики її бачили. Виготовлення РГ-41 зупинили після прийняття на озброєння РГ-42. Слід зауважити, що РГ-41 хоч і була простіша за РГД-33 і підготовка до метання вимагала менше операцій, але запальний механізм мав порівняно велику кількість деталей. Основна причина заміни на РГ-42 – її уніфікований і простий запал, що застосовується в гранатах до цього часу.

РГ-41 було присвоєно індекс ГАУ 57-Г-714. За призначенням – наступальна осколкова граната із запалом дистанційної дії. Осколки утворюються з корпусу та внутрішнього елемента у вигляді рулону стрічки.

Корпус циліндричної форми, має основну частину та відкидний ковпак, який закриває деталі запобіжно-ударного механізму. Деталі корпусу виготовлено з сталі товщиною 0,5 мм. Основна частина має дно і верхню кришку, прикріплені вальцюванням. Кришка служить для герметизації основного корпусу і для встановлення деталей запобіжно-ударного механізму і запалу. Для цього на її поверхні закріплено місток, а в центрі – отвір з приєднаною трубкою запалу.

Ковпак закріплювався до корпусу шарнірно і утримувався внутрішнім гачком.

Заряд ВР займає простір гранати від центральної трубки до корпусу, точніше, до осколкової стрічки. За стандартом граната наповнювалася зарядом тротилу масою 150 г. В умовах воєнного часу можливе застосування амоніту чи інших сумішей.

Запал складається з дистанційної трубки та прикріпленої до неї гільзи капсуля-детонатора. Всередині дистанційної трубки розміщено чорний порох, що служить уповільнювачем. Час його горіння становить 3,2 – 3,8 с. Вгорі трубки встановлено капсуль-ініціатор. Запал до застосування гранати зберігався окремо.

Підготовка РГ-41 до метання включала встановлення запалу, вимикання запобіжних пристроїв і зведення ударного механізму. Для встановлення запалу потрібно відкинути вгору-назад ковпак, звільнивши від гачка. Гачок утримував ковпак за поворотну засувку, що входила в його уступ. Відведення пластини здійснювалося її виступаючим у проріз кришки вушком. Проріз 2-ступінчатий і вушко спочатку натискали вниз а потім відводили до кінця вузької щілини. Після відведення ковпака встановлювали запал і закривали ковпак. Тепер вушко просували до його входження у широкий виступ прорізу. Граната готова до застосування, так як ударний механізм знаходився у бойовому положенні з моменту виробництва.

Будова і робота ударного механізму РГ-41 схожа на роботу ударних механізмів американських гранат того часу. Застосовано поворотний ударник з жалом на поверхні. Ударний механізм встановлено на містку з протилежного від гачка боку і він складається з ударника та гвинтової бойової пружини, встановлених на вісі. Один кінець пружини впирається в ударник намагаючись повернути його вниз. Ударник утримується подвійним виступом (вилкою) запобіжного важеля.

Запобіжний важіль має Г-подібну форму і його короткий виступ входить в щілину ковпак. Зовні важіль утримується запобіжною чекою.

Перед метанням гранату беруть в руку так, щоб притиснути запобіжний важіль до корпусу і витягують запобіжну чеку за ремінну ручку. Після того як граната випущена з руки, бойова пружина тисне на ударник і важіль змушений відхилятися від корпусу гранати. При відході на деякий кут, подвійний виступ запобіжного важеля виходить із зчеплення з ударником і зовсім відділяється від гранати. Бойова пружина з силою посилає ударник вниз і його жало розбиває капсуль.

Повний час від відпускання гранати до вибуху становить не більше 4 секунд.

Основна маса осколків отримується від осколкового елемента, встановленого між зарядом ВР та корпусом. Осколковий елемент – стальна стрічка товщиною 0,7 мм згорнута в рулон 3-4 рази (НСД-42 ; інші джерела вказують на 5-6 разів). На поверхні стрічки зроблено поперечні та поздовжні насічки.

Радіус повного ураження становить 5 метрів. Дальність розльоту осколків – до 20 метрів.

Маса РГ-41 становить 440 г. Діаметр корпусу – 53 мм. Повна висота гранати – 105 мм, а висота корпусу без ковпака 75 мм.