Судаев Алексей Иванович
С Р С Р
Конструктор Судаєв О.І. (1912-1946 рр.), майор інженерної служби.
Народився Олексій Судаєв 23 серпня 1912 року у місті Алатирь Симбірської губернії (нині Республіка Чувашія) Росії. У 12-літньому віці Олексій втратив батька (Іван Нілович) і разом з двома сестрами виховувався матір’ю.
1929 року Олесій Судаєв закінчив професійно-технічну школу і деякий час працює слюсарем. У 1932 році він закінчує відділення промислового транспорту Горьківського (Нижній Новгород) будівельного технікуму і до осені 1934 року працює техніком дільниці „Союзтрансстрой“ в Уральській області. У цей період з’явилися перші винаходи. Судаєв пропонує розробки „Автоматична стрільба з кулемета застосуванням дії інфрачервоних променів“ та „Бензиномір“, отримує авторське посвідчення № 42576 на пневматичний перекидач саморозвантажувальних платформ.
Восени 1934 року Судаєва призвали до лав РСЧА. Службу він проходить у залізничних військах. Тут він отримує свідоцтво на розробку протиугінного пристрою. Частину розробок молодого винахідника було впроваджено у виробництво.
Звільнившись у запас, Судаєв у 1936-38 роках навчається у Горьківському технічному інституті. Особливо його цікавить вогнепальна зброя.
У 1938 році Олексій вступає добровольцем до армії і стає курсантом 3 курсу факультету озброєнь Артилерійської академії імені Дзержинського. Виявивши здібності Судаєва, 1939 року йому присвоюють військове звання молодшого військтехніка, а у 1940 – лейтенанта. Останній рік навчання Олексій Іванович працює над дипломним проектом. Захист відбувся німецькою мовою навесні 1941 року.
Військінженер 3 рангу Судаєв отримує призначення на службу до Науково-дослідного полігону стрілецького озброєння (НДПСВ). Першою темою роботи була розробка зенітної кулеметної установки, яку запроваджено у випуск на одному з московських заводів на початку війни.
Подальша діяльність Олексія Судаєва полягала у створенні пістолет-кулемета. На початку 1942 року зразок було створено. Після державних випробовувань і доопрацювань виготовляється технологічна партія „Пистолет-пулемёта Судаева образца 1942 года“. Випуск п-к Судаєва запропоновано проводити у блокадному Ленінграді на Сестрорецькому заводі, щоб краще забезпечувати війська. З осені 1942 до червня 1943 зброяр працює в умовах блокади, вдосконалюючи та налагоджуючи випуск ППС-42. Часто виїжджає на фронт, спілкуючись з бійцями, щоб внести необхідні зміни у конструкцію. На початку 1943 року „7,62-мм пистолет-пулемёт системы Судаева обр. 1943г. (ППС-43)“ прийнято на озброєння РСЧА. Виготовлявся як доповнення до ППШ-41, спочатку Московським машинобудівним заводом, а потім іншими. Постачався передусім військам що потребували компактної зброї. Зброяр конструює 10 варіантів : з багнетом, прикладом, іншими змінами. Випускається тільки ППС-43. На озброєнні Радянської Армії зразок перебував до кінця 1950 років.
Після війни ППС-43 поступав на озброєння армій у різних частинах світу. Виготовлявся у Китаї, КНДР, Польщі. Переконструйовані зразки були на озброєнні Фінляндії, ФРН, Іспанії та інших країн.
З середини війни О.І. Судаєв працює над створенням автомата під патрон М 43. У 1944 році з’явилися кілька експериментальних і дослідних зразків. Влітку 1945 року зразок з індексом АС-44 було випробувано. Недоліком виявилася завелика вага і було запропоновано провести ще один тур випробувань у 1946 році. У кінці 1945 року О. Судаєв передав на виробування зразок ОАС, але він виявився гіршим, хоч і полегшеним.
Доопрацювати свої творіння Олексію Івановичу не вдалося через важку хворобу. Палата військового шпиталю була схожою на КБ. Але 17 серпня 1946 року (за 6 днів до 34-річчя) творець зброї Перемоги помер у Кремлівській лікарні.
Судаєв Олексій Іванович був нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни, Червоної зірки, медалями „За оборону Ленінграда“, „За перемогу над Німеччиною“ та іншими. За вклад у розвиток стрілецької зброї – Сталінською премією 1946 року.
