Selbstladegewehr 41 (Mauzer)

Н і м е ч ч и н а

Розробка напівавтоматичних гвинтівок у Німеччині проводилася ще у кінці 19 сторіччя. Конструкція П. Маузера обмежено застосовувалася під час 1 Світової війни. Але у Другу Світову війну і радянсько-німецьку Вермахт вступив зовсім без „самозарядок“. Лише у 1941 році проводяться випробування самозарядних гвинтівок фірм „Маузер“ і „Вальтер“. Незважаючи на багато недоліків, обидві запускаються у виробництво для широких випробовувань у військах. Армійське позначення – Selbstladegewehr 41(M) /Сельбстладеґевер – напівавтоматична гвинтівка (Маузер)/. Більш відоме – Gewehr 41(M).

Проте у фронтових умовах „СҐ.41(В)“ і „СҐ.41(М)“ показали себе ще гірше. Виготовлено порівняно невелику кількість зразків обох фірм. І зброярам обох компаній рекомендовано вдосконалити свої зразки.

У грудні 1942 року проведено конкурс, де була вирішена доля „Маузер Ґевер 41“. Перевагу віддано розробці компанії „Вальтер“, яка суттєво змінила свій зразок.

Незважаючи на невелику кількість виготовлених Gew. 41(M), частина їх оснащувалася оптичними прицілами.

Самозарядна гвинтівка Gewehr 41(M) створена на основі конструкції магазинної Gewehr 98 Mauzer з класичним компонуванням та введенням механізму автоматики.

Gew.41 (Mauzer) створена із використанням стандартного німецького гвинтівкового патрону 7,92×57 Mauzer М1903/05.

Автоматика працює за принципом ВПГ. Газовий механізм кільцевого типу. Відведення порохових газів здійснюється в надульник при їх виході зі стволу. Кільцевий поршень, встановлений між стволом і корпусом надульника, рухається назад, відводячи шток затворної рами. Постріл проводиться у передньому положенні затвору після замикання стволу. Затворна група складається з рами, затвору і ручки для ручного перезаряджання. Замикання патронника стволу проводиться двома бойовими упорами затвору при його повороті у затворній рамі. Ручка затвору розміщена позаду ствольної коробки і при стрільбі нерухома. Для заряджання гвинтівки слід проводити рух ручкою як у магазинній гвинтівці (що було обумовлено ТТЗ). Такі ж дії проводяться при веденню вогню без участі автоматики. У самозарядному режимі рухома система повертається вперед пружиною повертального механізму.

Спусковий механізм встановлений на спусковій рамі. „Ґев. 41(М)“ обладнана запобіжним механізмом ручного типу. Важіль встановлений на ствольній коробці з правого боку.

Ствольна коробка напіввідкрита. Задня частина закривається короткою кришкою на шарнірі. Ствол вкорочений порівняно з магазинною гвинтівкою. Канал стволу має 4 правосторонні нарізи.

Боєживлення СҐ-41(М) проводиться з постійного магазину. Наповнення проводиться по-одинарно або з двох обойм від „Ґ.98“ при відведеному затворі. Самозарядка обладнана затворною затримкою.

Прицільні пристосування механічні. Колодка прицілу з секторною планкою встановлена  біля казенної частини стволу ; мушка з круглим намушником – на надульнику.

Ложе суцільне, дерев’яне з короткою ствольною накладкою. Шийка прикладу напівпістолетної форми. Затильник стальний. У ложе є канал для розміщення і руху штока газової системи.

Ремінь приєднується до вирізу в прикладі та верхньої антабки.

ТТД  SG. 41 (Mauzer) :

довжина стволу : 546 мм ;

початкова швидкість : 710 – 775 м/с (в залежності від кулі) ;

прицільна дальність : 800 м ;

бойова швидкострільність : до 40 п./хв.;

місткість : 10 набоїв ;

маса : 4,9 кг ;

довжина : 1124 мм.