Panzerwurfmine

Н і м е ч ч и н а

У другій половині війни німецька армія почала застосовувати ручну протитанкову гранату Panzerwurfmine кумулятивної дії. Зразок не призначався для заміни ручних кумулятивних мін і виготовлявся паралельно з ними. У назві продовжили застосування визначення „міна“ але з вказівкою „метальна“. Повний переклад – бронебійна метальна міна.

Граната прийнята на озброєння у 1943 році з назвою Panzerwurfmine 1-L. Літера „L“ вказує на те, граната довга (Lang). Згодом гранату у виробництві замінили зразком Panzerwurfmine Kz (від слова Kurz / коротка). Вона відрізнялася коротшою ручкою із стабілізатором іншої конструкції та меншою масою.

„Панцервурфміне 1-Л“ – ручна протитанкова граната з кумулятивною бойовою частиною і ударним запалом миттєвої дії.

Корпус PWM 1-L виготовлявся з тонкого стального листа і має основну частину у формі конуса, напівсферичну головну частину і трубчастий хвостовик.

Запобіжний та ударний механізми і стабілізатор об’єднані в ручці.

Ручка дерев’яна, пустотіла, вставляється у хвостовик корпусу і закріплюється шурупами. Кінець ручки захищено металевим ковпаком з подвійними стінками. Також на ковпаку є пластинка-язичок длявого фіксації.

Стабілізатор парасолькового типу розміщується по всій довжині ручки зовні. Він складається з 4-ох пружних стержнів і тканини. Кінці стержнів входять у простір між стінками ковпака. При зберіганні гранати і транспортуванні на ручку надягається гумовий чохол.

Ударно-запобіжний механізм гранати зібрано в окремому корпусі і встановлено в каналі ручки в кінці. Він складається з капсуля-ініціатора, ударника інерційного типу, контр-запобіжної пружини, штифта з кульками, запобіжного хомута. Також роль запобіжника виконує стабілізатор гранати. Ударник утримується від переміщення кульками, а кульки – запобіжним штифтом. Штифт – встановленим зовні на корпус ударного механізму хомутом. Хомут шнурком з’єднаний з одним із стержнів стабілізатора. Між ударником та капсулем розміщена контр-запобіжна пружина.

Вздовж усієї ручки у її каналі розміщено детонатор.

Для метання гранати знімають з неї гумовий чохол і відгинають язичок. Особливість метання – ковпак ручки повинен залишитися в руці.

Після того як граната випущена з руки стержні стабілізатора розпрямляються і утворюють зонтик (парасолю). При цьому знімається хомут з корпусу ударника. Штифт вилітає з гранати і звільняються кульки. Ударник тепер утримується лише контр-запобіжною пружиною.

При зустрічі з перешкодою ударник наколює капсуль-ініціатор і детонатор передає вогонь в корпус гранати до основного заряду ВР.

Заряд вибухової речовини має масу 525 грами і складається з суміші тротилу та гексогену. Він розміщений у трубці корпусу та основній його частині. Спереду вибуховий заряд має складну форму кумулятивної виїмки – конусно-напівсферичну.

Граната Panzerwurfmine Kz має меншу довжину та масу, що покращує її перенесення без зниження бойової ефективності. Цього досягнуто завдяки застосуванню нової ручки та стабілізатора.

Стабілізатор застосовано стрічковий і він розміщується в каналі ручки ззаду. Довгий детонатор відсутній. Ударно-запальний механізм перенесено наперед. У трубчастій частині корпусу встановлено капсуль-детонатор.

Спосіб застосування гранати майже не змінився.

Після того як гранату кинуто, ковпак витягує з ручки стабілізатор і механізм переводиться із запобіжного положення у бойове. При ударі іскри капсуля- ініціатора підпалюють капсуль-детонатор.

Кумулятивний струмінь гранат пробиває стальну броню товщиною до 150 мм при куті зустрічі 90 ^о, а при куті 60 ^о – до 130 мм.

Маса гранат – 1,45 та 1,0 кг, відповідно. Довжина – 530 мм та 330 мм. Діаметр корпусу становить 114 мм.