7,5 × 55 Gewehrpatrone 11
Ш в е й ц а р і я
Швейцарське військо перехід на нові гвинтівкові набої з бездимним порохом та магазинні гвинтівки здійснили одними з перших. 1889 року на озброєння було прийнято гвинтівку М-1889 з патроном 7,5×53,5 GP90, офіційно прийнятим на озброєння 1890 року. Конструктор гвинтівки – полковник Рудольф Шмідт, конструктор набою – Едуард-Олександр Рубін (Eduard Rubin).
Незважаючи на те, що патрон створений одним з перших, гостроконечну кулю він отримав одним з останніх. Щоправда, змінено не тільки кулю, і сам набій було перероблено. Гільза подовжена на 2 мм.
1911 року патрон прийнято на озброєння з назвою 7,5-mm Gewehrpatrone 11 – 7,5-мм гвинтівковий патрон 1911 року.
Патрон відомий також за позначеннями : 7,5-мм швейцарський, 7,5×55 М1911, 7,5-мм Schweiz, 7,54×55 мм, 7,5-мм Swiss, 7,5 mm Schweizer Ordonnanz, 7,5×55 Schmidt-Rubin та в інших поєднаннях. Позначка „GP11" стосується набоїв із звичайною кулею.
На озброєнні армії Швейцарії перебуває до цього часу, хоч з 1950-их років почали конструювати зброю з стандартним патроном НАТО 7,62×51. Крім військового використання, застосовується у світі як спортивний та мисливський.
Набій „ҐП.11" споряджався кулями різного призначення :
GP11 – стандартна, вагою 11,34 г ; за формою – із загостреним вістрям і конусним звуженням у кінці ;
L11 – трасуюча куля, масою 10,11 г ;
FLAB 11 – трасуюча, 9,45 г ;
Stk 11 – бронебійна куля, маса – 11,34 г.
Гільза пляшкової форми, з проточкою.
ТТД 7,5×55 Gewehrpatrone 11 :
діаметр кулі : 7,8 мм ;
маса куль : 9,45–12,3 г ;
маса порохового заряду : 3,2 г ;
маса патрону : 26,8 г ;
довжина гільзи : 55,45 мм ;
довжина патрона : 77,7 мм ;
дульна енергія : 3987 Дж (макс.).
|