Modell 1889 / 1911  Schmidt – Rubin

Ш в е й ц а р і я

Розвиток магазинної гвинтівки у Швейцарії тривав чи не найдовше – 3 основні моделі та кілька варіантів з 1889 року по 1955. Ще у 80^-их роках 19 століття було прийнято рішення замінити гвинтівки Веттерлі 1869/1881 рр. Нова гвинтівка створювалася у комплексі „набій-зброя“. Конструктори : гвинтівки – полковник Рудольф Шмідт (Rudolf Schmidt), патрону 7,5×53,5 Gewehrpatrone 90 – Едуард Рубін (E. Rubin). Робота над патроном тривала з 1882 року, над гвинтівкою – з 1885. 26 червня 1889 року „Infanteriegewehr Modell 1889“ (нім.: інфантерієґевер / піхотна гвинтівка модель 1889 р.) прийнята на озброєння швейцарської армії. Всього даної моделі виготовлено більше 200.000 штук. Ще кілька років зразок доопрацьовували. З 1896 року виготовлялася Infanteriegewehr Modell 1889/96 та створені на її базі : навчальна Kadettengewehr Modell 1897, вкорочена гвинтівка для інженерних військ і артилерії Kurzes Schweizer Gewehr Modell 1889/1900 (коротка швейцарська гвинтівка), кавалерійський Karabiner Modell 1905.

Як і в інших країнах, на початку 20 сторіччя, швейцарський набій оснащено гострокінцевою кулею. Після вдосконалення, патрон прийнятий на озброєння з назвою 7,5×55 Gewehrpatrone 11. Було доопрацьовано і гвинтівку.

З 1914 року розпочато випуск Infanteriegewehr Modell 1911. Також прийнято на озброєння новий Karabiner Modell 1911. Переважну частину попередніх зразків гвинтівок і карабінів було переобладнано за новим стандартом. Випуск зброї проводився підприємством Waffenfabrik Bern.

У 1928 році було вироблено нові вимоги для основної зброї швейцарської армії. За основу взято гвинтівку „Шмідта-Рубіна“. Після створення і випробувань новий піхотний карабін зразка 1931 року було прийнято на озброєння.

Гвинтівки і карабіни Schmidt-Rubin зразка 1889 – 1911 років мають класичну будову з оригінальним затвором.

Боєприпасами зразків 1889 – 1905 років служив набій 7,5×53,5 GP90, зразків 1911 року – 7,5×55 GP11.

Затвор поздовжньо-ковзний прямого ходу. Замикання та відмикання стволу проводиться поворотом затвору під дією криволінійних пазів на затворі та ручки затвору. Замикання проводиться зчепленням бойових виступів на затворі з уступами ствольної коробки. У перших моделях бойові виступи розміщено посередині стебла затвору. У моделі 1889/96 і пізніших – перенесені у передню частину стебла. Ручка затвору встановлена на лівому боці ствольної коробки у спеціальному виступі, по якому рухається. На кінці ручки є виступ який входить у паз затвору. Зовнішня частина ручки має вертикальний захват. Затвор відзначається надмірними розмірами через довгий циліндр, на якому встановлений екстрактор.

Спусковий механізм ударниковий. Зведення та спуск ударника можна проводити за допомогою кільця розташованого у задній частині затвору. При повороті кільця вмикається запобіжний пристрій.

Ствольна коробка закрита. Затвор встановлюється з її тильного отвору.

Стволи піхотних моделей і модифікацій відрізняються перш за все довжиною. Канал стволу перших моделей мав 3 правосторонні нарізи, з 1911 року – 4, кроком 270 мм.

Магазини від першої – до останньої моделі знімні. IG 1889 та IG 1889/96 років мали 12-зарядні магазини. Піхотна гвинтівка 1911 р., попередні карабіни і наступні – з 6-зарядним магазином. Усі магазини мають пристрій для опускання патронів і ведення вогню з ручним по-одинарним заряджанням. Наповнення магазинів проводиться з 6-місних обойм. 12-зарядні магазини виступають з ложі і мають отвори для контролю над кількістю набоїв.

Прицільні пристосування всіх модифікацій відкритого типу, встановлені на стволі. У перших моделях з квадрантом. Зразок М1911 оснащено секторною планкою.

Ложе суцільне, виготовлялося з горіхового дерева, рідше – з бука. Шийка ложе піхотних гвинтівок 1889 та 1896 рр. пряма ; у гвинтівки 1911 р. і карабінів – з виступом. Ложе і ствольна накладка закривають ствол майже повністю. Між собою з’єднані кільцями. Верхнє кільце має виступи для примикання багнета і костиль для з’єднання гвинтівок у „козли“.

Багнети приймалися на озброєння кілька разів : 1889, 1892, 1918 років і кілька саперних.

Ремінь приєднується до антабок на прикладі та нижньому ложовому кільці.

ТТД  Schmidt-Rubin  IG 1889 // IG 1911 :

довжина стволу : 780 мм ;

початкова швидкість кулі : 600 // 760 м/с ;

прицільна дальність : 2000 м ;

місткість : 12 набоїв ;

швидкострільність : 12-20 постр./хв.;

маса : 4,55 кг ;

довжина : 1302 // 1308 мм.