8 cm Granatwerfer 34
Н і м е ч ч и н а
Даний зразок був одним з перших прийнятих на озброєння Вермахту. Розробку його, як і більшості зброї того часу в Німеччині, проводили секретно з огляду на міжнародну заборону. Втім, особливих зусиль інженерам „Rheinmetall“ не потрібно було. Міномет повторював конструкцію відомого „Стокса-Брандта“. За технічними і бойовими характеристиками німецький зразок особливо не відрізнявся від своїх „однокласників“.
Міномет прийнято на озброєння 1934 року з традиційною для німецької зброї того періоду назвою : калібр в сантиметрах, „гранатомет“. Калібр позначали округлено. Справжній – 81,4 мм, як і в інших мінометах на основі „Стокса“. Після прийняття на озброєння Вермахту 50-мм міномета, який у назві мав визначення „легкий“, 81-мм дали визначення „schwerer“ – важкий. Після прийняття на озброєння зразків більшого калібру, (105-мм та 120-мм копію радянського) 8-см стали вважати середнім.
Випуск міномета проводився з 1934 року до закінчення війни у 1945. Було виготовлено більше 70 тисяч одиниць. У Вермахті кожен піхотний батальйон дивізій мав мінометний взвод з 6 обслуг. У парашутно-єгерських військах 81-мм міномет був у статусі ротного – 3 обслуги. Згодом там його частково замінювали на коротку версію міномета – Kurzer 8 cm Granatwerfer. У частинах гірських єгерів штат і озброєння протягом війни змінювалося. За одним варіантом у батальйоні був взвод з 8 мінометів (стандартних чи коротких) у роті важкого озброєння.
8 cm Granatwerfer 34 був основним мінометом німецької армії Третього Райху. Він призначався для вогневої підтримки піхотних рот у всіх видах бою : боротьби з піхотою, знищення укріплень. Також для допоміжних цілей.
8 cm Schwerer Granatwerfer 34 – дульно-зарядний міномет класичної схеми „уявного трикутника“. Постріл відбувався від опускання міни в ствол і само-наколювання капсуля об жорстко встановлений бойок. Міномет складався з стволу з казенником, опорної плити, лафета, прицільних пристосувань.
Боєприпасами у „8 см Шверер Ґранатверфер 34“ служили міни різного типу і призначення. „Wurfgranate“ (Вурфґранате) розрізнялися за кольором. Усі зразки класичної крапле-видної форми. На корпусі закріплено ведучі пояски. Хвостова частина мала трубку стабілізатора з 12 перами.
Міни споряджалися підривниками 3 моделей, призначеними для різних мін або їх дії. Метальний заряд складався з основного і 1-3 додаткових. Основний – картонно-металева гільза з капсулем, встановлена у трубку стабілізатора. Додаткові розміщували на трубку. Вони мали форму розрізаних кілець і складалися з нітрогліцеринового пороху, щільно обплетеного нитками.
8-cm Wurfgranate 34 – осколкова, прийнята на озброєння разом з мінометом. Заряд ВР – 460 г тротилу або амотолу. Загальна маса – 3,5 кг.
8-cm Wurfgranate 38 – осколково-фугасна зразка 1938 р. Маса становить 3,5 кг. Довжина міни – 325,4 мм. Вибухова речовина – 460 г тротилу чи амотолу. Радіус ефективного ураження – 30 м. Також виготовлялася на основі корпусу міни зразка 1939 р.
8-cm Wurfgranate 39 – осколкова підстрибуюча зразка 1939 р. Міна з більш ефективною дією осколків завдяки тому, що після падіння вона підстрибує вгору на висоту 1,5 – 2 м потім вибухає. Корпус міни виготовлявся з двох частин – основної та головної. У головній знаходився пороховий заряд, який спрацьовував при ударі міни і, вибухаючи, підкидав її вгору. Потім ініціювався основний заряд, що дробив корпус на осколки. Міна мала таку ж масу як і стандартні, а маса вибухової речовини дорівнювала 390 г.
8-cm Wurfgranate 34 Nb – димова міна для встановлення димових завіс, пристрілювання тощо. Маса міни – 3,5 кг.
8-cm Wurfgranate 38 Deut – димова міна для авіа-навідників. Застосовувався кольоровий дим.
Також використовували освітлювальну міну з парашутом та ще кілька про застосування яких точна інформація відсутня.
Міни зберігалися і транспортувалися кількома способами : дерев’яний або жерстяний ящики на 3 міни, дерев’яний ящик-валіза на 8 мін.
8 cm s.Gr.W.34 мав стволи виготовлені з сталі або із сплаву. Різниця в масі складала 5 кг. Ствол з’єднувався з казенною частиною, яку закріплювали в опорній плиті. У місці з’єднання стволу з казенником встановлено мідне кільце-обтюратор. Канал стволу гладкий. Довжина каналу – 1033 мм. Зовні до стволу приєднували обойму лафета. На ствол наносилися поздовжня та поперечні смуги для початкового орієнтування відносно цілі.
Опорна плита у міномета прямокутної форми, з вузлом встановлення стволу і ручкою для перенесення. Нижня частина має ґрунтозачепи. Маса плити – 19 кг.
Опора-лафет – 2-ножна, служить для встановлення стволу з необхідним кутом по горизонталі та вертикалі. Для цього вона об’єднана з гвинтовими підйомним та поворотним механізмами. Ноги з основою лафета з’єднані шарнірно, що дає змогу встановлювати їх під різними кутами, пристосовуючись до поверхні. Спочатку ноги встановлювали грубо, а потім проводили регулювання ручкою. Наведення по вертикалі здійснюється спочатку встановленням ніг лафета під необхідним кутом, а потім – регулюванням підйомного механізму. Ствол може мати кут від +45о до +87о. Наведення по горизонталі здійснюється ручкою відповідного механізму. Кут наведення залежить від вертикального кута стволу в межах 10 – 23 градусів.
8 cm Gr.W.34 переносили на невеликі відстані, розібравши на 3 основні вузли. На кожному з них розміщувалися антабки для кріплення ременів. У поході міномет розміщувався на спеціальному 1-вісному возі, що переміщувався одним конем чи мулом. У гірсько-єгерських підрозділах також транспортували в’ючним способом. Механізовані з’єднання мали самохідні мінометні установки на базі напівгусеничних транспортерів.
Обслуговувати міномет могло 3 солдати. Повна обслуга складалася з 8 чоловік : командир, навідник, заряджаючий, їздовий, підносчики.
ТТД 8 cm Granatwerfer 34 :
довжина стволу : 1143 мм ;
дальність стрільби : 60 – 2400 м ;
початкова швидкість міни : 75 – 174 м/с ;
бойова скорострільність : до 35 постр./хв.;
маса : 57 кг.
| 
