Model 1903A1  Springfield

С Ш А

Основна гвинтівка армії США першої половини минулого століття з’явилася пізніше ніж система Маузера, гвинтівки Арісака, Мосіна, Лі-Енфілд. Одночасно з якими у США прийнято на озброєння зразок системи „Краг“. Після американо-іспанської війни, де основна зброя американської піхоти показала себе не з кращого боку, було вирішено створити новий зразок для заміни як застарілих зразків, так і нещодавно прийняту на озброєння гвинтівку Крага. Розробку проводила „The Springfield Armory“ із застосуванням конструктивних рішень системи Маузер. „Спрінґфілд Арморі“ закупила у фірми „Маузер“ патенти на використання конструктивних рішень при створенні гвинтівки і набою. 1902 року зразок було створено з 7,62-мм набоєм .30-03 Springfield. З назвою „US Rifle, .30 caliber, Model of 1903“ гвинтівка прийнята на озброєння. Невдовзі зразки відкликали на завод для переоснащення новими багнетами і прийнято на озброєння 21 червня 1905 року. Після переоснащення набою гостроконечною кулею, модернізовано і гвинтівку та остаточно прийнято на озброєння у 1906 році. Особливість „Спрінгфілда“ – перша у світі уніфікована модель, з оптимальними довжиною стволу та габаритами, що не мала варіантів для різних родів військ та карабіну.

У 1918 році сконструйовано М 1903 Mark 1 з пристроєм Педерсена для примикання вертикальних магазинів на 40 патронів.

У 1929 році гвинтівка отримала нове ложе типу „C-stock“ з напівпістолетною шийкою прикладу. Зразок відомий за індексом М-1903А1 Springfield. Проте, і пізніше виготовлялися екземпляри з різними ложами. М-1903А2 – варіант гвинтівки, що застосовувалася як вкладний ствол для артилерії при навчанні.

У другій половині 1930-их років випуск гвинтівки був обмеженим в зв’язку з прийняттям на озброєння самозарядної гвинтівки Ґаранда. Зі вступом США у Другу світову війну, виробництво „Модель 1903А1 Спрінґфілд“ зросло. 1942 року зброярі компанії „Ремінґтон“ дещо спростили, в основному технологічно, гвинтівку. Варіант отримав назву М-1903А3 і виготовлявся до завершення війни.

З 1941 року для снайперів американського корпусу морської піхоти частина гвинтівок обладнується 8× оптичними прицілами M73B1 Unertl. 1942 року на озброєння армійських снайперів поступає М-1903А4 з оптичним прицілом М 73. А пізніше – з М 81, -82, -84.

У Панамі застосовувався джунглевий карабін M-1903 Bushmaster carbine зразка 1940 року з стволом довжиною 460 мм.

М-1903 різних варіації збройними силами США застосовувалися до 1957 року. Снайперка – на початковому етапі війни у В’єтнамі. Зараз як церемоніальна зброя.

До цього часу у різних куточках світу „Спрінґфілд“ перебуває на озброєнні деяких країн та невоїзованих формувань. Також застосовується як мисливська зброя.

„М 1903 Спрінґфілд“ створена за класичною схемою.

Боєприпасами служать набої 7,62×63 .03-06 Springfield.

Затвор типу „Маузер“ – поздовжньо-ковзний. Замикання патронника здійснюється поворотом ручки на два основні бойові упори у головній частині затвору та допоміжним у тильній частині. Постріл проводиться ударником, встановленим у затворі. Спуск з попередженням. На затворі розміщено важіль запобіжного механізму.

Ствольна коробка відкрита, з стволом з’єднані різьбою. Канал стволу має 4 правобічних нарізи. Крок ходу становить 254 мм.

Магазин постійний з шаховим розміщенням патронів. Обладнано затворною затримкою. Наповнення проходить за допомогою обойми і направляючих на затворі.

Прицільні пристосування механічні. „М1903А1 Спрінґфілд“ мала подвійний цілик : U-подібний і діоптричний. Особливістю прицільної системи є введення механізму поправок на деривацію кулі – при установці цілика на більшу відстань стрільби, він пересувався не паралельно стволу, а під кутом. Гвинтівки воєнного часу могли обладнуватися тільки діоптрами.

Ложе суцільне, з прямою шийкою прикладу або напівпістолетною. Затильник прикладу стальний. Ствольна накладка перших моделей пряма, у подальших – з характерним „підйомом“. Ложе з накладкою з’єднуються двома ложовими кільцями. У М1903А1 та подальших – переднє кільце широке і має шину для приєднання багнета.

Антабки розміщені знизу (всього 3) : на прикладі та ложових кільцях.

Стандартним багнетом вважається М-5, введений у 1905 році. Після прийняття на озброєння самозарядки Гаранда її стандартний багнет М-1 міг застосовуватися і для „Спрінгфілда“. Також – вкорочений багнет М-42 воєнного зразка. Багнети мають кільце для закріплення на стволі та паз – на ложовому кільці.

ТТД  M1903А1 Springfield :

довжина стволу : 610 мм ;

початкова швидкість кулі : 855 м/с ;

прицільна дальність : 2500 м ;

місткість : 5 набоїв ;

швидкострільність : 10-15 постр./хв.;

маса : 4,1 кг ;

довжина : 1100 мм.