Сергей Александрович Коровин

Народився майбутній конструктор у Харкові 1884 року. Вступивши до Харківського Технологічного інституту, займався революційною діяльністю. У 1905 році Коровіну довелось емігрувати. Він прибуває до Бельгії, працює на збройних заводах відомої FN. І у Льєжі знайомиться з розробками Джона Браунінга та новітніми технологіями виробництва зброї.

У 1914 році Сергій Олександрович повертається в Росію і починає працювати на оборонних підприємствах Петрограда.

З 1920 року Коровін переїжджає в Тулу і влаштовується на омріяний „ТОЗ“. Тоді ж, вперше у вітчизняній практиці, починає роботу над самозарядними пістолетами. Перший зразок у 1923 році було визнано „пригодным для вооружения комсостава“. З 1924 року на „ТОЗі“ організовується „Проектно-конструкторське бюро" і Коровін стає його конструктором. За короткий час створено ще кілька моделей.

Та справжній успіх прийшов із, замовленим спортивним товариством „Динамо“, пістолетом ТК, який приніс зброяреві визнання.

У другій половині 20-их років Сергій Олександрович працює над армійським пістолетом. Спочатку під патрон 7,65×17 Браунінг, а потім – 7,63 мм Маузер та 7,62×25 ТТ. Чи не кожен рік з’являється нова оригінальна модель – за призначенням, виглядом, обраним набоєм. Та жодна з них не впроваджена у виробництво.

Інша сфера конструкторської діяльності Коровіна – створення пістолет-кулеметів.

У Радянському Союзі конструювання пістолет-кулеметів розпочали з середини 20^-их років минулого століття. Перші випробовування пройшли 1933 року. Серед учасників був і С.О. Коровін. До того часу він вже мав доробок з кількох зразків пістолет-кулеметів та пістолет-карабінів.

Усі зразки Коровіна створені під патрон 7,62×25 ТТ.

Пістолет-карабін 1930 року створено як самостійний (не пістолет зі збільшеними габаритами) зразок.

Компоновка – гвинтівкова. Ствольна коробка нагадує коробку пістолета „Маузер“ – затвор розміщено у квадратній (в перерізі) ствольній коробці. Курок відкритий. Ложа суцільна дерев’яна, коротка. Частково закриває ствольну коробку (до магазину). Оснащена пістолетною рукояткою з пластмасовими накладками. Ствол відкритий.

Пістолет-кулемет 1930-33 р.

Компоновка – гвинтівкова. Циліндрична ствольна коробка продовжується кожухом стволу. Коротка ложа з напівпістолетною шийкою прикладу. Магазин прямий.

Пістолет-кулемет 1933 р.

Компоновка – гвинтівкова. Циліндрична ствольна коробка закриває ствол на половині його довжини. Відкрита частина стволу з циліндричним оребренням. Коротка ложа з прямою шийкою прикладу. Магазин ріжковий.

Пістолет-кулемет 1935 р.

Компоновка гвинтівкова, безложева. Ствольна коробка прямокутна. Вперше у світовій практиці застосовано принцип ВПГ у пістолет-кулеметах. Автоматика з газовим механізмом підствольного розміщення. Приклад приєднано до тильного боку ствольної коробки. Накладка закриває ствол та газовий механізм. Технічна швидкострільність сягала 2000 постр./хв. Магазин ріжковий.

Пістолет-кулемет 1936 р.

Компоновка – гвинтівкова. Циліндрична ствольна коробка переходить у кожух стволу. Сам кожух без вентиляційних отворів. У кінці – дульне гальмо-компенсатор. Коротка ложа з прямою шийкою прикладу. Магазин ріжковий. Технічна швидкострільність – 650 пострілів за хвилину.

Пістолет-карабін ТКБ-270 1941 р.

У 1941 році зброяр створює два зразки самозарядного карабіна. Один з яких є продовженням іншого. У автоматиці першого зразка застосовано принцип ВПГ, у другого – ВНЗ. Компоновка гвинтівкова, безложева з підствольною накладкою. Магазини з шаховим розташуванням патронів на 8 або 10 набоїв.

Початкова швидкість кулі всіх зразків була в межах 480 м/с ; прицільна дальність – 200-800 метрів

З початком війни, Сергій Олександрович створює нову модель пістолет-кулемета. Зразок впроваджується у виробництво (без прийняття на озброєння) на ТОЗі і поступає на озброєння Тульського ополчення. З такою ж метою, Коровін вдало опрацював батальйонний міномет і він виготовлявся в умовах безпосередньої близькості до фронту.

У 1942 році С. Коровін приймає участь в рамках нового конкурсу для заміни ППШ-41. Та і тут його робота не пройшла до прийняття на озброєння. Невдачею завершилась і післявоєнна робота над пістолетом для заміни ТТ.

Також Коровін працював над конструкціями бронебійок (ПТР), а згодом над автоматом під патрон М 43.

За свою діяльність Сергій Олександрович нагороджений бойовим орденом „Красная звезда“, орденом „Знак Почёта“, медалями „За оборону Москвы“ та „За доблестный труд…“.

Сергій Олександрович Коровін помер у 1946 році.