Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » Ручні кулемети

ZGB-33 Bren

Zbrojovka, Great Britain, 1933 BrEn

В. Б р и т а н і я

Протягом 20^-их років минулого століття у збройних силах Великої Британії було різноманіття ручних кулеметів різних систем, як і інших класів зброї та як і в інших країнах. Тому було вирішено перейти на новий зразок кулемета, що позбувся б вад кулеметів періоду Першої світової війни. На початку 1930^-их рр.. було оголошено конкурс у якому прийняли участь кілька виробників різних країн. Перевагу надали розробці чеського зброяра Вацлава Холека, що виготовлялася на „Zbrojovka Brno“. Кулемет „ЗБ-26“ і його модифікація „ЗБ-30“ уже перебували на озброєнні у кількох країнах. Але для прийняття його на озброєння у В. Британії необхідно було переконструювати під англійський 7,71-мм патрон, а випуск запровадити на вітчизняних підприємствах.

Взявши за основу ZB-30, сконструйовано прототип „Zbrojovka, Great Britain 1930“ (ZGB-30). У кулеметі було вирішено змінити не тільки калібр, а й зробити кілька змін у конструкцію, в тому числі для вищої технологічності. Проведені роботи виразилися у версіях ZGB-32 та ZGB-33. Останній виявився кращим і в 1934 році рекомендований для організації випуску. 1937 року почато його випуск на Royal Small Arms Factory Enfield (RSAF). 8 серпня 1938 року кулемет офіційно був прийнятий на озброєння з назвою „BREN Mark I“. Назва утворилася від назв чеського та англійського міст – „БРно-ЕНфілд“. Зовні кулемет британського виготовлення відрізняється від чехословацького короткою трубкою газового механізму через перенесення газової камери з кінця стволу до середини, застосуванням шини яка захищає газову трубку і служить для приєднання до станка, відсутністю на стволі кілець для охолодження та ріжковим магазином.

„ЗҐБ-33 БрЕн“ можна сміло назвати кращим ручним кулеметом періоду Другої Світової війни. Британська армія застосовувала кулемет як зброю вогневої підтримки піхотного відділення. Також – в інших родах військ. Обслуга складалася з кулеметника та його помічника.

Кулемет „Брен марка I“ виготовлявся масово. Але з початком 2 Світової війни стало зрозуміло, що потрібно наростити темп випуску. Протягом війни у конструкції кілька разів проводили зміни для спрощення випуску. Це відображалося у назвах – Mark II, Mark III, Mark IV (Mark – марка, скорочено Mk / Мк.).

Випуск Bren Mk.II почали з 1941 року. У ньому замінили барабанний приціл на звичайний стійковий, спростили сошку, перестали встановлювати на прикладі допоміжну ручку. Також провели технологічні зміни при виготовленні ствольної коробки. З 1944 року почали випуск Bren Mk.III та Bren Mk.IV. Їх основні відмінності – вкорочені стволи. Очевидно, кулемети 2, 3 і 4 марок виробляли паралельно або серіями. Бо призначалися вони для повітряно-десантних військ та підрозділів, що діяли в джунглях. Мк.III був версією Мк.I, а Мк.IV – Мк.II. Також виготовлялися спарені установки для протиповітряної оборони. З початком випуску кулемета на озброєння прийняли „Bren Carrier“ – озброєний двома „Бренами“ або у поєднанні з іншими зразками варіант БТРа Universal Carrier.

Після війни кулемети „БрЕн“ залишалися на озброєнні англійського війська. У зв’язку з переходом на патрон стандарту НАТО його переконструювали під калібр 7,62 мм і перейменували на „Л4“. „Брен“ і станковий „Віккерс-Максим“ були замінені універсальним кулеметом „Л7“, варіантом бельгійського „МАҐ ФН“. У піхотних відділеннях „БрЕн“ замінили штурмові кулемети „Л85“. Його або передали для застосування з другорядними цілями або складували.

Застосування ж 7,71-мм та 7,62-мм кулеметів у післявоєнний час було дуже поширеним. Це війни в британських колоніях, Корейської та Фолклендської воєн та інших. Ще більшим було застосування кулеметів багатьма арміями та збройними формуваннями світу. Адже офіційно і неофіційно „Брени“ були на озброєнні більше ніж у 40 країнах. У багатьох з них перебувають до цього часу.

Крім Великої Британії, кулемет виготовлявся у Канаді, в тому числі і під патрон 7,92×57 „Маузер“ для поставок до Китаю. Адже після окупації Чехословаччини „ЗБ-26“ туди не постачали. Також випуск проводився у Австралії, Індії.

За програмою „Ленд-ліз“ кілька тисяч кулеметів „Bren“ надійшло з Великої Британії до СРСР.

кулемети „MG.34“ та „Bren“ в одному з музеїв України

Збройні сили Німеччини (1933-45) приймали на озброєння як кулемети „ЗБ-26/30“ захоплені у різних країнах, так і трофейні „Брени“.

За загальною будовою та принципом дії кулемети BrEn не мають суттєвих відмінностей від „ЗБ-30“ але частково зроблено деякі нововведення як для поліпшення конструкції, так і для спрощення. Зразок має класичну конструктивну схему з верхнім розміщенням магазину.

Боєприпасами у кулеметах серії „Mark 1 – Mark 4“ служить патрон 7,71×56R .303 British.

Принцип роботи автоматики – ВПГ. Газовий механізм встановлено під стволом а газова камера перенесена ближче до середини. Складається механізм з газової камери, трубки і поршня з штоком, приєднаним до затворної рами. Газова камера також має регулятор але на 4 положення. Постріл проводиться із заднього шептала енергією пружини повертально-бойового механізму та буфера. Замикання патронника стволу здійснюється підніманням задньої частини затвору вгору і входженням його бойового упору у виступ ствольної коробки. Перекошування затвору проходить у взаємодії з виступом затворної рами. Ручка зведення затвору розміщена з правого боку ствольної коробки, не рухається під час стрільби і встановлена на пластині, що закриває щілину у ствольній коробці. Повертально-бойовий механізм розміщено у прикладі та ствольній коробці. Тобто, при відведеній затворній рамі шток відходить у приклад, стискаючи пружину. У передньому положенні рухомих вузлів пружина розжимається не виходячи з трубки прикладу, а шток виходить у ствольну коробку. Буферний пристрій розміщено у затильнику.

Спусковий механізм є ударниковим. Сам механізм встановлено у спусковій рамі та основі ручки управління вогнем. Ударник – у затворі. Спусковий механізм має режими автоматичного та одинарного вогню, вибір яких проводиться за допомогою важеля, що виконує функцію і ручного запобіжного пристрою. Важіль встановлено з лівого боку на спусковій рамі.

Ствольна коробка кулемета дуже масивна, бо виготовляється фрезеруванням та іншими способами обробки з багатьма видами операцій. Нижня і тильна частини коробки закриваються спусковою рамою. Саме у затильнику рами встановлено основи буферного та повертально-бойового механізмів. До спускової рами приєднано також основу ручки управління та спускову скобу.

Особливістю „Брена“ є те, що спускова рама і ствольна коробка не з’єднуються жорстко. За допомогою пазів, під час пострілу ствольна коробка на кілька міліметрів рухається по спусковій рамі, зменшуючи силу відбою. При цьому рухаються і ствол, газовий механізм та сошка.

Ствол кулемета швидкозмінний. У ствольній коробці закріплено його казенну частину і зафіксовано замикачем. Для заміни необхідно підняти важіль замикача і прокрутити ствол за допомогою ручки. Якщо не відмикати фіксатор то ручку можна встановлювати вбік для ведення вогню стоячи або вгору для перенесення. У комплект кулемета входить один або кілька запасних стволів. Довжина стволів у Мк.1 і Мк.2 становить 635 мм ; у Мк.3 та Мк.4 – 572 мм. Маса стволів : 2,9 кг та 2,3 кг, відповідно. Канал стволу має 6 правобічних нарізів. Стволи оснащено суцільними конусними полум’ягасниками.

Магазин ріжковий (секторний). Вставляється зверху в отвір ствольної коробки і фіксується замикачем. Отвір закривається кришкою при знятому магазині.

Прицільні пристосування за принципом дії у Мк.1 аналогічні чеському, крім нанесення віддалі, що пов’язано з балістикою набоїв. У Мк.2 прицільні пристосування класичного типу – стійка по якій рухається діоптричний цілик. У похідному положенні стійка складається на ствольну коробку. Також кулемет пристосовано для приєднання зенітного прицілу.

Управління вогнем з кулемета проводиться за допомогою ручки пістолетного типу. Ручка складається з металевої основи закріпленої до спускової рами та дерев’яної частини.

Приклад дерев’яний, з металевим підпружиненим затильником. У варіанту „Брен Мк.1“ знизу прикладу приєднувалася допоміжна ручка. Також – надплічник.

Сошка приєднувалася до газової трубки і декілька разів модифікувалася або спрощувалася. Найкраща – з телескопічними ніжками. На шині ствольної коробки, що закриває знизу і з боків газову трубку, є пристрій для встановлення кулемета на 3-ножні станки.

Запасні стволи, пристосування для обслуговування, запасні частини переносили у брезентових сумках, магазини зберігалися у ящиках.