Maschinengewehr 13  Dreyse

Н і м е ч ч и н а

Ручний кулемет MG.13 Dreyse створений для Рейхсверу – німецької армії міжвоєнного періоду. Конструювання почали у 1926 р., на основі станкового кулемета системи Дрейзе. Розробку проводили фахівці „Рейнметал“ під керівництвом Луіса Штанґе (L. Stange). Зважаючи на обмеження щодо мілітаризації німецького війська, кулемет прийняли на озброєння у 1930 році з назвою Maschinengewehr 13 Dreyse. Індексація за роком прийняття на озброєння не застосовувалася. Випуск „МҐ.13“ проводила фірма „Somerda“ (колишня „Дрейзе“). Починаючи з 1934 року (після прийняття на озброєння універсального „МҐ.34“) випуск кулемета поступово згортається.

Крім піхотного варіанту, кулемет виготовлявся для встановлення на танки Pz.I та Pz.II. „Машиненґевер 13“ офіційно перебував на озброєнні до 1938 року. Під час 2 Світової війни, зразки, що залишилися, передавалися переважно до тилових частин або територіальної оборони. Також кулемет постачався до Іспанії та Португалії, як танковий – у Китай.

Кулемет створений для застосування з набоєм 7,92×57 Mauzer М1903/05.

Основні частини кулемета – короб, ствол з ствольною коробкою, кожух стволу, вузли і механізми автоматики, прицільні пристосування та інші необхідні пристрої. Короб прямокутної форми, для обслуговування відкривається його верхня, нижня і тильна частини. Верх короба – кришкою з шарніром спереду, тильна і нижня – однією кришкою також з шарніром спереду.

Принцип роботи автоматики – КВС. Замикання патронника проводиться важелем. Постріл проходить у передньому положенні затвору. Повертальний механізм встановлено у верхній кришці короба.

Ударно-спусковий механізм розміщено у нижній кришці короба, до якої приєднано і ручку управління вогнем. УСМ забезпечує ведення вогню у автоматичному режимі або одинарними пострілами. Вибір здійснюється натисканням на верхню (авто) чи нижню (одинарні) частини спускового гачка. Механізм обладнано автоматичним запобіжним пристроєм, що блокує постріл при незамкненому стволі, та ручним запобіжником з важелем на лівому боці короба.

Ствол кулемета „МҐ.13 Дрейзе“ повністю розміщений у ствольному кожуху і може замінюватися на полі бою з допомогою ручки. Канал стволу з 4^-ма правосторонніми нарізами. Ствол міг оснащуватися полум’ягасником конусної форми досить великого розміру. Часто бачимо фото „МҐ.13 Дрейзе“ без нього.

Горловина приймача магазину знаходиться з лівого боку. Застосовуються магазини двох типів – ріжкової форми і подвійний барабанний. У похідному положенні горловина закривається кришкою.

Прицільні пристосування відкритого типу. Основа секторної планки встановлена на коробі, основа мушки – на ствольному кожухові. Для ведення зенітного вогню кулемет оснащувався ракурсним прицілом, який закріплювали на спеціальному тримачі.

Ручка управління дерев’яна. Приклад складальний, виготовлений з трубки і закріплений шарнірно до затильника короба. Затильник прикладу складається з двох частин, що мають подушки і також складається.

Сошка з основним кріпленням у передній частині стволу і ще одним (але тільки по-бойовому) у кінці кожуха. Для зенітної стрільби кулемет міг встановлюватися на станок-триногу.

ТТД  MG.13 Dreyse :

довжина стволу : 718 мм ;

прицільна дальність : 2000 м ;

початкова швидкість кулі : 823 м/с ;

темп вогню : 550 пострілів за хвилину ;

місткість магазинів : 25, 75 ;

маса : 11,5 кг ;

довжина : 1470 мм.