Бронебійна зброя піхоти РСЧА

С Р С Р

З кінця 20^-их – у 30-ті роки в Радянському Союзі активно створювалась протитанкова зброя різних видів. Конструювання піхотних зразків почали надто пізно – у другій половині 30^-их років. Тим більше не було вироблено дієвих тактико-технічних вимог. В результаті – не тільки на початок 2 Світової війни РСЧА не мала легкої протитанкової зброї, а й нічим було зустріти фашистські танки у червні 1941.

Роботу зі створення протитанкових гвинтівок, точніше, за радянською термінологією, – рушниць (рос.: ружьё), проводили в Тулі, Коврові та інших конструкторських центрах. Зразки створювались під різні боєприпаси, різних калібрів (12,7 мм, 14,5 мм, 20 і 37 мм) та конструктивних схем. Підсумки робіт проводилися у 1937, 1938 та 1939 роках. Найбільш вдалими було кілька зразків але і вони мали низькі тактико-технічних характеристики.

Серед розробок Коровіна, Бачіна-Свєтлічного та інших зброярів найкращими виявилися зразки С. Владімірова, Б. Шпитального, Н. Рукавішнікова.

Противотанковые ружья Владимирова.

Конструктор Ковровського ЦКБ-2 Сергій Владіміров приймав участь у всіх конкурсах. Його розробки відрізнялися зразками калібрів 20, 14,5 та 12,7 мм. ПТР калібру 14,5 мм мало кілька переваг та головний недолік – живучість стволу лише до 200 пострілів. Оригінальним був магазин : постійний, верхнього розташування. Подавальна пружина розміщена вгорі. У відкриту задню стінку вставлялася обойма на 5 патронів. Пружина витискала набої з обойми, яка після звільнення від останнього відділялася від магазину. Гвинтівка обладнувалася оптичним прицілом.

Противотанковое ружьё Шпитального.

Зразок створено начальником особливого конструкторського бюро Борисом Шпитальним. „Бронебійка“ створена під новий патрон калібру 14,5 мм. ПТР – 1-зарядне з автоматичним відкриванням затвору. Набій вручну вкладався у ствольну коробку і вручну закривався. При цьому проводилося зведення ударника. Ствол обладнано полум’ягасником. Передбачалося застосовувати гвинтівку на сошці.

Противотанковое ружьё Рукавишникова.

На конкурсі 1939 року випробування проходила розробка інженера Науково-випробувального полігону (НИПСВО) Рукавішнікова (рос.: Н. Рукавишников). Патрон – 14,5×114. У роботі автоматики застосовано принцип відведення порохових газів (ВПГ). Замикання патронника проводилося поворотом затвору. Боєживлення проводилося з бічного приймача обойм. Ствол обладнувався дульним гальмом-полум’ягасником. Застосовувати рушницю передбачалося на легкому колісному станку.

7 жовтня 1939 року, за результатами конкурсу, ПТРР-39 була прийнята на озброєння Червоної Армії і запущена у серійне виробництво. Кількість виготовлених одиниць та бойове застосування невідомі. Масовий випуск не було налагоджено з різних причин. Зокрема, внаслідок інтриг між конструкторськими бюро. Та, все-таки, конструкція гвинтівки не мала значних переваг перед зразком Владімірова. У 1940 році зразок знято з виробництва та озброєння. В результаті Червона Армія не отримала ротного протитанкового озброєння.

З перших днів Великої Вітчизняної війни гостро постало питання про прийняття на озброєння піхоти протитанкових гвинтівок. Конструктори С. Сімонов та В. Дєгтярьов розробили рушниці власних конструкцій. У серпні 1941 р. рушниці після випробовувань були запущені в серію. Обидві вони пройшли всю війну. Спочатку перевага у виробництві надавалась рушниці Дєгтярьова (ПТРД), яка мала кращу технологічність. Рушниця Сімонова була більш складною для виготовлення, бо переважала тактичними характеристиками (вища швидкострільність через застосування механізму автоматики). Після налагодження промисловості на військовий лад, перевага надавалась  ПТР Сімонова.

Противотанковое ружьё Шолохова.

На початку війни московський інженер В. Шолохов запропонував виготовляти бронебійну гвинтівку на основі конструкції німецької 13,2-мм ПТГ „T-Gewehr Modell 1918 Mauser, – першого у світі зразка даного класу. Шолохов переробив конструкцію для застосування з вітчизняним патроном 12,7×108. Випуск спочатку розгорнули в майстернях МВТУ ім.. Баумана, а потім в інших неспеціалізованих підприємствах. Виробництво ПТРВ завершили у 1942 році. Зовні рушниця/гвинтівка відрізнялася встановленим дульним гальмом та новою сошкою.